ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ! ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДИТИНИ
Здоров’я та повноцінність кожної дитини залежать від батьків. Саме вони створюють позитивні й безпечні умови для формування особистості, оминаючи психологічні загрози. Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова радять прочитати статтю дитячого гештальт-терапевта Ірина Василакій про важливість психологічної безпеки дитини.
Психологічна безпека для дитини полягає у відсутності небезпечних умов психічного розвитку дитини, коли правильно й коректно виключаються внутрішні та зовнішні загрози психічному здоров’ю дитини.
Зовнішні джерела психологічної загрози для дитини
• Недостатня увага до виховання дитини, розвитку суспільно корисних навичок
• Маніпулювання дитиною з боку дорослих
• Агресивна поведінка дорослих/батьків/учителів стосовно дитини
• Вороже, агресивне середовище вдома, у школі, на вулиці
• Усвідомлення з боку дитини своєї неуспішності, неповноцінності порівняно з однолітками
• Пряма залежність від дорослих/батьків, що породжує комплекс неповноцінності
• Необґрунтовані заборони
• Порушення особистих кордонів дитини
• Навантаження, які не відповідають можливостям дитини
• Відсутність зрозумілих правил взаємовідносин у сім’ї/школі або недотримання цих правил із боку дорослих
• Авторитарний стиль виховання
Внутрішні джерела психологічної небезпеки
• Негативні звички, що сформувалися в дитини
• Низька самооцінка
• Страх, невпевненість у своїх силах, безпорадність
• Недовіра до цього світу (порушення прихильності до батьків). Відсутність відчуття захищеності в дитини
• Неуважність і неконтрольованість своїх дій
• Відсутність відповідальності за свої вчинки
• Болючі емоції та почуття. Невміння з ними правильно впоратися
Симптоми порушення психологічної безпеки дитини
• Проблеми зі сном, харчуванням, особистою гігієною та доглядом за собою
• Швидка стомлюваність
• Часті й безпричинні сльози. Занепокоєння без видимих причин
• Невміння організувати свій час для навчання та відпочинку: «Мені нудно, мені нема чим зайнятися!»
• Надання переваги усамітненню над спілкуванням з однолітками
• Енурез. Енкопрез. Нервові тики
Як допомогти дитині?
1. Проаналізувати своє власне батьківське ставлення до дитини. Чи обґрунтовані претензії, невдоволення?
2. Звернутися до фахівців, якщо потрібна допомога, а не звинувачувати себе та всіх.
3. Розмовляти, але не читаючи нотацій та не кричати на дитину, а надати особистий приклад чи приклад із літератури, який допоміг упоратись із цією ситуацією/проблемою.
4. Важливо розуміти, що дитина спеціально не хоче бути поганою, злою, агресивною і неслухняною.
5. Розуміти та приймати будь-яку емоцію дитини, говорячи їй про це: «Мені здається, що ти зараз злишся; обурюєшся; ображаєшся; сумуєш; журишся, боїшся тощо. Так буває! У мене так само було, я тебе розумію! Що я зараз можу для тебе зробити?».
6. Навчитися самим і навчити дитину правильно й безпечно відпускати хворобливу емоцію від себе!
7. Захищати свою дитину завжди. Надавати їй підтримку! Удома, у спокійній обстановці ви зможете розібратись у причинах і разом виправити наслідки! Зробити висновки та сформувати інший корисний досвід.
Батькам треба бути з дитиною і в радості, і в біді. Не справлятися / робити щось «за дитину», а разом із дитиною.
Джерело: econet.ru
