СИМПТОМИ Й ДІАГНОСТИКА СДУГ. ДЕ МЕЖА НОРМИ?

СДУГ(ADHD) — синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Це розлад, оточений міфами. У наші дні, коли діагноз СДУГ ставлять дітям, які досягли 5–7 років (у 5–15 % випадків), налякані батьки, начитавшись статей та наслухавшись знайомих, приймають за симптоми гіперактивності будь-які прояви непосидючості, непослуху й невгамовності дітей. Фахівцям теж непросто зробити висновок, оскільки межа між нормою та аномалією буває тонка й розмита.

Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова радять батькам дізнатися більше про ознаки, які допоможуть розпізнати: гіперактивна дитина чи ні. Про це розповіла Лора Закон, керівник Міжнародного центру корекції дислексії та дисграфії DARON. 

Про гіперактивність дітей 

Іноді батьків дивує, що малюк, провівши день у дитячому садку, продовжує бігати та стрибати вдома, а на прогулянці безупинно змінює гірку на гойдалку, а гойдалку на каруселі тощо. А ввечері дитину важко загнати в ліжко. Таке враження, що дитина постійно підключена до невидимого зарядного пристрою. Змучені дитиною-енерджайзером батьки замислюються: може, дитина гіперактивна? 

Останнє 10-річчя гіперактивність — лідер дитячих неврологічних порушень. Проблема не нова, ще в 1930-х роках фахівці звертали увагу, що в дитячих закладах завжди були порушники спокою або дезорганізатори. І 1962 року в Оксфорді на з’їзді психологів їх назвали гіперактивними.

Ці діти порушують режим, не можуть спокійно сидіти на заняттях, штовхаються, б’ються, забирають в інших іграшки чи шкільне приладдя. Але найголовніше, що з початком навчання вони починають відставати від однолітків і, незважаючи на збереження інтелекту, показують низькі академічні результати.

Якщо ви помітили щось подібне, варто загострити на цьому увагу та показати свою дитину фахівцям. Після серії різних перевірок і тестів вони поставлять або спростують діагноз: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). 

У зв’язку з бурхливим розвитком діагностики кількість дітей із діагнозом СДУГ із кожним роком збільшується. Маленькі непосиди часто не слухаються батьків і порушують установлені правила, а проблема СДУГ полягає в нездатності до самоконтролю. 

Ознаки, які допоможуть вам зрозуміти, що в дитини СДУГ. 

• Посилена рухова активність.
• Високі показники імпульсивності.
• Труднощі в концентрації уваги.

Усі симптоми є лише причиною, через яку ви вирішите звернутися до фахівців. 

Хочу ще раз звернути вашу увагу на те, що об’єктивними можуть вважатися симптоми, якщо вони виявляються не тільки в одному місці. Дитині може бути некомфортно, наприклад, у торговому центрі, де вона поводиться неадекватно, а в інших місцях симптоми не виявляються. Але якщо вони повторюються і вдома, і на прогулянці, і в садку чи школі, можна говорити про те, що необхідно звернутися до фахівців. 

Професіонали зазвичай цікавляться сім’єю загалом. Просять батьків надати інформацію після розмови з вихователями чи вчителями щодо поведінки дитини в дитячих навчальних закладах. Звичайно, вони спілкуються і з самою дитиною, яка проходить спеціальне тестування. 

Вони вимагають висновок отоларинголога та окуліста, просять зробити дитині енцефалограму. Можуть бути додаткові перевірки.
Таким чином, професіонали складають найбільш повну картину про фізичний та психічний розвиток дитини. 

Щоб було зрозуміліше, я поясню, як працює корекція, на простому прикладі. Функції пам’яті, мислення і мови можна уявити як ланцюжок, що складається з ланок. Оскільки за наявності СДУГ якісь із цих ланок слабшають, деякі функції починають працювати погано або зовсім відмовляють. А фахівці допомагають компенсувати ці прогалини запасними ланками, які не використовувалися. Як, наприклад, зчитуючи мову «з губ», глухі люди часто набували можливості розуміти мову, не чуючи її. 

У дітей зі СДУГ, як я вже неодноразово зазначала, знижена здатність до самоконтролю. І хоча дуже складної схеми їм дотримуватися важко, але все ж схему з 2–3 завдань під керівництвом фахівців вони вчаться виконувати досить швидко. Для цього ми, спеціалісти методу Дейвіса, учимо таких дітей дробити великі завдання на прості дії, використовуючи контрольні запитання. І діти зі СДУГ, пройшовши інтенсивний курс і займаючись цим із фахівцем, а пізніше вдома під керівництвом батьків зміцнюють і переводять ці навички в стійкий стан. 

Крім цього, налагодити здатність контролювати себе дітям допомагає низка сучасних медичних препаратів. Вони дозволяють знизити зайву фізичну активність і налагодити доставку дофоміну, що допомагає підвищити рівень концентрації уваги. Часто за наявності СДУГ такі препарати суттєво покращують діяльність дитини в школі та вдома, але наскільки необхідне медикаментозне лікування, може вирішити лише невролог чи дитячий психіатр. 

Якщо планомірно поєднувати заняття зі спеціалістами, закріплення вдома й у дитячих навчальних закладах із прийомом медичних препаратів, то можна побачити результати досить швидко.

Звичайно, вилікувати СДУГ неможливо! Але можна послабити, пом’якшити й нівелювати надмірну активність та імпульсивність. Дитині стане легше відвідувати садок чи школу. Щоправда, з її дорослішанням з’являтимуться нові завдання і їй доведеться підніматися на нові щаблі. Наприклад, перехід із садка до школи. Необхідність учитися читати й рахувати. А за кілька років від одного викладача доведеться перейти до іншої системи викладання з багатьма вчителями.

Дитині зі СДУГ ці зміни даються складно. Але в кожній складній ситуації завжди можна проконсультуватися з фахівцями, щоб закріпити отримані раніше вміння для вирішення нового завдання. 

Гіперактивні діти дуже люблять активність, рух, прогулянки, ігри на комп’ютері. Іноді їх можна заспокоїти, долучивши до малювання, ліплення чи іншого виду творчості. Дуже корисний таким дітям спорт: плавання, бойові мистецтва чи, якщо подобаються і є нахил, танці. 
Украй важливий для дітей чіткий розпорядок дня і виконання прийнятих правил. Виконувати їх має вся родина. Усе має бути визначено до дрібниць.
Також важливо стежити й за дієтою малюка. Не слід дозволяти йому неконтрольовано поглинати солодощі та шоколад. Додайте натомість у його раціон фрукти й овочі.

• Ви йдете у публічне місце? Щоразу повторюйте разом із малюком правила поведінки. 
• Ви вийшли на прогулянку? Дайте дитині можливість рухатися через певні проміжки часу. 
• Ви хочете поїхати у відпустку? Порадьтеся зі спеціалістом, які місця відпочинку йому підходять, а які протипоказані. 

Важливо також у жодному разі не виявляти гіперопіку. Необхідно дозволити дитині бути вільною. Доручіть малюку якесь завдання і призначте його відповідальним. Це дасть можливість виявляти самостійність. 

Якщо займатися проблемою із самого дитинства, а також у разі потреби звертатися до фахівців, що старшими стають діти, то реальніше їм упоратись із симптомами СДУГ. При цьому не слід очікувати серйозних покращень раніше від 12-річного віку та сподіватися, що порушення уваги й функцій самоконтролю може минутися. Воно залишиться, але діти навчаться із цим краще справлятись. 

Хочу порадити батькам дітей зі СДУГ не боятися того, що вони виростуть неуважними до людей із негативним сприйняттям життя. Ці діти за умови правильного керівництва й роботи з ними дуже позитивні, чутливі, уважні до деталей і душевні. Вони, як і всі діти, не обділені талантами. Надаючи їм можливість пробувати себе в різних аспектах, ви із часом можете бути приємно вражені. Головне — бути уважними до дитини та за підозри на СДУГ відразу ж звертатися до професіоналів. 

Джерело: econet.ru