СІМ СТИЛІВ ВИХОВАННЯ: ЯК ВПЛИВАЄ КОЖЕН ІЗ НИХ НА ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ

Хороші батьки, виховуючи дитину, виховують себе. Як чинити мамі й татові, якщо вони хочуть, щоб улюблена дитина в дорослому житті могла контролювати себе, не страждала через низьку самооцінку й завжди отримувала досвід зі складної ситуації? Головні принципи — це любов, особистий приклад і послідовність. Необхідно знати як загальні рекомендації, так і вплив стилю виховання на появу і бажаних, і непередбачених рис характеру.

Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова пропонують батькам статтю психолога Еріки Картвелі про вплив різних стилів виховання на подальшу долю дитини.

Секрети успішного виховання

Один і той самий стиль виховання щодо дітей із різним психотипом формує і різні риси характеру. Саме тому зазнають невдачі ті батьки, які вважають, що, дотримуючись якоїсь жорсткої схеми виховання (нехай і досвідченого педагога), можна отримати передбачуваний результат. Виховання — це постійний творчий процес взаємодії батьків, вихователів, учителів, оточуючих дорослих із дітьми. Значення має і соціально-історичний період, в якому народилася та розвивається людина.

Основа особистості, звісно, закладається в сім’ї. Далі дитина в соціумі нанизує на цю основу свій особистий життєвий досвід, іноді вступаючи в конфлікт з установками, які закладені в сім’ї та які декларують засоби масової інформації. 

Гармонія — це баланс внутрішніх установок, поглядів, переконань про те, що відбувається в сім’ї, на роботі, у країні, у світі! Тому наш рух уперед — це пошук балансу, зокрема й у вихованні. 

Діти відрізняються від дорослих тим, що діють імпульсивно й безпосередньо. Це головна ознака здорової дитини дошкільного віку, що довіряє навколишньому світу.

Якщо цього не відбувається, то, найімовірніше, у сім’ї несприятливі обставини, внутрішній конфлікт (проблеми) обох або одного з батьків, скандали, непослідовне виховання дитини, підкріплення індивідуалізму та егоїзму, користолюбство, ігнорування думки всіх членів сім’ї з боку одного з них, придушення ініціативи дитини, слабка дисципліна, неорганізованість дозвілля або, навпаки, відсутність вільного часу в дітей через надмірне навчальне навантаження та гіперопіку, надмірний контроль за кожним кроком.

У ранньому дитинстві малюк не вміє висловлювати власні емоції, тому відображає емоції оточуючих його людей. Таким чином, якщо унікальну систему стосунків між дитиною та оточенням регулюють позитивні емоції, то очевидно, що мотив бажання радості стане нормою для нього. Адже це саме те, чого хочуть батьки для своїх дітей — щастя в житті! 

Давайте розглянемо тепер кілька стилів виховання, які можливі в сім’ї. Це допоможе зрозуміти більш конкретно, як наші стосунки заважають оптимально адаптуватися в соціумі дитині. Що слід постаратися змінити в сім’ї та в собі, щоб розвивати свою дитину здоровою та позитивною особистістю. Хороші батьки, виховуючи дитину, виховують себе! Тому іноді говорять, що діти виховують батьків. 
Стилі виховання та їхній вплив на доросле життя людини 

«Відчужений стиль виховання» 

Можливо, відсутність голови в сім’ї, перекладання батьківських обов’язків на вихователів, учителів, невміння чи небажання орієнтувати й підтримувати дитину на успішну діяльність, постійне озвучування з боку батьків скарг на важке життя. Такий стиль виховання може сформувати людину з низьким самоконтролем, низькою самооцінкою, невмінням отримати досвід із проблемної ситуації, невмінням керувати собою в складних ситуаціях. 

Висновок: необхідно чітко розподілити ролі в сім’ї, обов’язки між членами сім’ї, включно з дитиною. Слідкуємо за їх виконанням, пояснюємо дитині, що означає «потрібно», припиняємо нити й лякати дитину труднощами. 

«Опіка як стиль виховання»

Директивний стиль виховання — опіка, де дитина повністю формується під впливом настанов батьків і контролем за їх виконанням. Поширений у патріархальному соціальному суспільстві, вважається консервативним. Формує, як правило, хороших виконавців, які прагнуть досягнень через розвиток, володіють вольовими якостями. 

Водночас, якщо дитина чутлива, з базовою тривожністю, то такий стиль виховання може призвести до нервових зривів і до неусвідомлених негативних реакцій, агресії. Якщо виконавець і опиняється на керівній посаді, то буває вкрай імпульсивним і непередбачуваним через постійний стрес, адже йому важко самостійно ухвалювати рішення. 

Висновок: намагаємося зрозуміти, чому ми так виховуємо. Чи це наслідування сім’ї батьків, чи найшвидший спосіб отримати видимість порядку, розміреності — отже, є привід розібратись у своїх страхах, цілях. У жодному разі не варто чекати від дитини щасливого сміху та високих досягнень із таким стилем виховання.

«Відкинутий у великій родині» 

Виховання особистості у великий сім’ї за умови загальної доброзичливої атмосфери, високих доходів, але водночас за умови відсутності розуміння дитини та більш вираженої прихильності батьків до її братів і сестер, що проявляється в протиставленні інтересів дитини щодо інших членів сім’ї. Формує особистість, винахідливу у вирішенні конфліктних ситуацій, а якщо дитина допитлива, чутлива й керована, то це значною мірою спрямовує на позитивні соціальні цінності. Проте в складній проблемній ситуації дитина не витримує високих стресових навантажень, можливі зриви.

Висновок: у великій сім’ї розподіляємо увагу й підтримку, якщо можливо, відповідно до віку й рівноцінно. 

«Депресивні стани на тлі фінансових проблем» 

Якщо дитину виховують батьки, які демонструють пригнічений настрій і конфліктують через фінансові проблеми, формується прояв прагнення до самоствердження без уміння керувати собою в складних життєвих ситуаціях. 
Висновок: потрібне підвищення загальної культури спілкування, спільний пошук вирішення фінансових проблем. Навіть якщо немає причин для веселощів, дитина не зобов’язана розділяти з батьками дорослі проблеми, інакше виросте асоціальною особистістю.

«Материнське виховання з елементами поблажливості» 

Пригнічує вольові якості дитини. Формує в дитини пасивність, невміння реально оцінювати свої бажання та можливості. У неї великі претензії до світу.
Висновок: дати дитині більше самостійності, наприклад щодо вибору одягу на прогулянку, цікавитися її уподобаннями щодо їжі тощо, підтримувати самостійне ухвалення рішення на основі бажань (без фанатизму). Мамі слід розібратися зі своїми страхами, причинами недовіри до світу. 

«Ліберальний стиль виховання» 

Дитині дають можливість максимально виявляти свої бажання, за винятком ситуацій, небезпечних для життя. Формується яскравий прояв почуттів, настроїв, думок. Це демонстративний тип із прагненням до самоствердження. Будь-яку негативну ситуацію перебільшує і дуже емоційно та болісно реагує на неї. Можлива відсутність розуміння в дитини особистих і соціальних меж. Їй важко буде безконфліктно вирішувати проблеми, що може призвести до неконструктивних форм поведінки.

Висновок: розумні рамки все ж таки необхідні. Батькам слід висловлювати свої емоції та думку там, де дитина порушує чужі межі. 

«Виховання тілесними покараннями» 

Виявляється в пасивності та керованості особистості. Легко йде на повідку в іншої особистості, більш сильної як фізично, так і психічно. Якщо від природи дитина має лідерські задатки, то стає дуже агресивною в стосунках зі слабшими. 

Висновок: припиняємо насильство, доки не перетворили дитину на потенційного злочинця. Якщо батьки люблять один одного, навіть маючи низький дохід, то особистість дитини формується в напрямку до саморозвитку, високих досягнень, самореалізації. 

Це тільки приклади, як ви розумієте, варіантів може бути дуже багато. Напевно, ви помітили з описаних вище стилів, що на формування особистості найбільше впливають такі чинники, як: 

• Структура сім’ї: повна чи неповна, кілька дітей чи одна дитина; також можна додати, що залучення старшого покоління до процесу виховання відіграє позитивну роль. У роботі з клієнтами є одним із ресурсів для відновлення цілісної та успішної особистості після кризових періодів у житті, оскільки бабусі та дідусі менш критичні до онуків, ніж батьки, і дитина, відчуваючи безумовну любов, зберігає відчуття прийняття своєї особистості на все життя, навіть якщо й забуває про це. Тому добра, мудра няня для малюка, спілкування з доброю сусідкою старшого віку, якщо немає бабусь, — це те, що дуже бажано. 

• Способи вирішення конфліктів та їхні типи: уникнення, агресія, бесіда, байдужість, скарги… 
• Формування самостійності: гіперопіка або, навпаки, байдужість. 

• Участь членів сім’ї в контролі за дитиною: найкраще, якщо в цьому питанні ролі розподілені. Наприклад, мама контролює виконання санітарно-гігієнічних процедур, а тато — порядок на дитячій території. 

• Види покарання: наслідки насильства описані вище, покарання адекватно відповідає провині (наприклад, якщо дитина розбила чашку, то досить простого жалю та пояснення, а не бурхливого обурення, адже дитина і сама засмучена через неуважність). Так формується довіра, коли дитина знає, що її завжди підтримають і зрозуміють у сім’ї! 

Довіра між членами сім’ї створює безпечне середовище для формування особистості, почуття опори для будь-яких починань у майбутньому. 

Висновок: любімо один одного. Середнього рівня достатку цілком вистачить для виховання успішної особистості. Головне, як було сказано на початку статті, навчитися любити й бути послідовними! 

Джерело: econet.ru