Сексуальна безпека: як вберегти дитину від насилля?

У сучасному світі є багато небезпек для найуразливішої категорії суспільства – дітей. Одна з найсерйозніших, що може призвести до безлічі фізіологічних і психологічних проблемних наслідків, це сексуальне насилля. У більшості випадків діти стають жертвами такого знущання через незнання особистих кордонів та головних дій, як поводитися при зустрічі з небезпечною людиною. Спеціалісти Фонду Ріната Ахметова розповідають батькам, усиновителям, опікунам, прийомним батькам та батькам-вихователям, що варто знати дитині для того, аби вона не стала жертвою сексуального насилля. 

Найскладніше завдання для батьків – побороти незручність. «Це ж треба говорити про секс з ними!», – зауважує дехто. Насправді почати можна з формування в дитини усвідомлення і розуміння власних кордонів, знання функціонування свого тіла, що і як правильно називається. 

Найбільш уразливіша група – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Якщо біологічні батьки ще якось намагаються пояснити своїм чадам про безпеку та гігієну власного тіла, то вихованцям інтернатної системи часто бракує цих знань. Подеколи їх ніде отримати, а отже межі про власний простір можуть нівелюватися. Тут на допомогу приходять важливі дорослі. Це можуть бути вихователі груп, куратори, наставники. Ґрунтовну виховну роботу проводять прийомні батьки та батьки-вихователі, коли дитина входить у їхню сім’ю. 

Незалежно від віку дитини авторитетному дорослому, який ініціює цю розмову, спочатку слід розповісти про фізіологічну будову тіла, а потім акцентувати увагу на тих інтимних частинах, до яких не має права доторку жодна інша особа без дозволу власника тіла.  

Варто пояснити дитині, що є випадки, коли це необхідно, але й на те потрібно запитати дозволу. Наприклад, ситуація, коли хлопчик або дівчинка мають відвідати лікаря, який спеціалізується на лікуванні інтимних зон. Дитині треба знати, що огляд має відбуватися лише у присутності батьків та з їхнього дозволу. 

Для цього батькам треба дотримуватися виконання лише трьох простих правил. 

Слід стукати у двері, коли ви заходите на територію дитини. Це правило вступає в активну дію приблизно з її трирічного віку. По-перше, власним прикладом ви вчите малюка теж попереджати про появу на території інших. По-друге, ви не станете свідком незручної сцени (і не поставите дитину у ніякове становище, якщо це вже підліток). По-третє, ви даєте дитині почуття, що вона особистість і визнаєте її право на приватність. 

Часто, відвідуючи друзів та родичів, або ж самі завітавши до них, ми обіймаємося та цілуємося. Здавалося б, що тут такого? Та ми це робимо добровільно і часто традиційно. Для дитини, особливо усиновленої, то може викликати стрес! Якщо маля не хоче обіймів та цілунків, а ви наполягаєте, відбувається порушення її особистого простору. В жодному випадку не примушуйте її! Завжди запитуйте про можливість обійняти чи поцілувати дитину: «Можна, я тебе обійму?/ Потримаю за руку?/ Посаджу на коліна?» Так ви вчите і її питати дозволу в інших перед будь-якою взаємодією, адже згода – це важливо. 

Діти завжди беруть приклад зі старших. І якщо в сім’ї трапилися бійки, сварки, агресія або в найгіршому випадку дитина стала мимовільним свідком ґвалтування, ви наносите неймовірної психологічної шкоди дитині. У майбутньому це може проявитися в особистісному підході до вирішення будь-яких конфліктних ситуацій шляхом подібної поведінки, засвоєної у досить юному віці. Дитина нормалізує насилля у своїй уяві, якщо це бачить наочно. 

1. Установлюйте довірливі стосунки з дитиною. 

2. Сформуйте в дитини правильне уявлення про можливі контакти з незнайомими людьми. 

3. Приділяйте більше уваги дитині шляхом щоденного спілкування. 

4. Будьте на боці дитини у будь-якій ситуації. 

5. Продемонструйте свою відкритість у розмовах на інтимні теми. 

В усілякому випадку, незалежно від ситуації дитина має навчитися казати «ні». 

Є стандартні ситуації, у які зазвичай потрапляють діти. Наведемо декілька, і що потрібно робити дитині у кожній з них. 

Якщо на шляху дитини трапився ексгібіціоніст (особа, яка демонструє статеві органи навколишнім, отримуючи від того насолоду), слід негайно віддалитися у людне місце, не проявляючи при цьому страх, паніку. Коли він починає переслідувати дитя, останньому слід бігти з криками «Пожежа!», що обов’язково приверне увагу перехожих. 

Якщо дитина стала жертвою фроттериста (особа, яка отримує задоволення шляхом тісного тілесного контакту без сексуального проникнення. Найчастіше це трапляється у місцях скупчення людей, наприклад, транспорт), слід спробувати максимально відсунутися від неї на максимально можливу відстань. Або залишити територію, де це трапилося. Якщо дитина в цей момент їде у громадському транспорті і не має можливості вийти на найближчій зупинці, слід привернути увагу оточуючих, гучно виразивши своє зауваження: «Припиніть об мене тертися!» На підтримку завжди прийдуть небайдужі пасажири. 

Для дітей старшого віку, які вступають у статеву зрілість, слід провести ряд бесід про те, що її тіло – це її власність. Ніхто не має права його використовувати без добровільної згоди. Що слово «ні» – це своєрідний стоп. Подальше посягання карається чинним законодавством. Підлітки, особливо дівчата, найчастіше піддаються сексуальному насиллю. Часто ними маніпулюють, і вони добровільно погоджуються на статевий акт (в такому разі це приховане сексуальне насилля). Тут важлива роль батьків: навчити дитину моделювати ситуацію з усвідомленням подальших наслідків. 

Будь-які відчуття, що свідчать про невпевненість у власній безпеці, важливі. Наголошуйте про таке дітям завжди!