САМОПОШКОДЖЕННЯ: ЧОМУ ПІДЛІТКИ РОБЛЯТЬ СОБІ БОЛЯЧЕ

У суспільстві часто піднімається тема підліткової жорстокості. А випадки, коли діти наносять собі каліцтва, найчастіше викликають здивування та нерозуміння в дорослих. Що ж стоїть за такою поведінкою дитини: бажання привернути увагу чи нездатність упоратися зі складними емоціями? Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова рекомендують прочитати статтю педагога Лінди Стейд про те, чому саме підлітки завдають собі болю та як уберегти дитину від самопошкодження. 

Келлі була ученицею в моєму класі. Добра, спокійна, навіть тиха дівчинка. В один зі спекотних днів вона продовжувала сидіти в джемпері з довгими рукавами, тоді як однокласники зняли светри й були в одних футболках. Я попросила зняти її теплий джемпер, адже їй могло стати погано. Вона сказала: «Я не можу. Не можу». Я зачекала секунду й продовжила урок, наче й не було нічого. Це те, що і ви повинні зробити, якщо підозрюєте, що дитина займається самопошкодженням. Коли нікого поряд не було, Келлі показала мені опіки на своїх передпліччях, які вона робила собі запальничкою: там були і старі рубці та рани, і ті, яким було лише кілька днів. На жаль, це був не перший і не останній випадок у моїй практиці, коли я зіткнулася з дитячим самопошкодженням. Дуже часто цю поведінку дорослі трактують неправильно: вони думають, що це робиться для привернення уваги чи від жалю до себе. Саме тому величезне почуття сорому — проблема і для дітей, які завдають собі болю, і для близьких, які їх люблять.
Що таке самопошкодження 

Зазвичай люди називають самопошкодженням нанесення собі каліцтв, яке не спрямоване на суїцид. Наприклад, це порізи, опіки, навмисні переломи кісток, удари головою об стіну тощо. Але до цієї ж категорії входить і навмисна ризикована поведінка, якою усвідомлено хочуть заподіяти собі шкоду: алкоголь, безладні статеві стосунки, небезпечне водіння. 

Причин для такої поведінки багато. Часто це супроводжує проблему із психічним здоров’ям, наприклад депресію чи тривожність, харчові розлади, біполярний розлад чи психоз. Все це сигналізує про те, що людині погано й вона доходить до моменту, в якому не в змозі впоратися зі своїм емоційним болем. І тоді відбувається самопошкодження. Коли у вас депресія чи тривожність, єдиним ворогом для себе є ви самі. Ось який сенс у самопошкодженні. 

Навіщо люди це роблять 

Цікаво, що бити себе, битися об стіни, підлогу — одна з найпоширеніших форм самопошкодження серед людей з інвалідністю, особливо тих, хто не розмовляє. Існує думка, що для них це спроба впоратися з емоціями, коли іншого способу висловити чи контролювати їх немає. Багато невротиків, у яких є проблема самопошкодження, відчувають те ж напруження: вони намагаються його скинути, отримавши відчуття контролю над своїми почуттями. 

Усередині в тих, хто чинить самопошкодження, багато негативних емоцій, які суспільство засуджує, які не можна показувати. Як справлятися з подавленим гнівом, фрустрацією, образою, жалістю до себе, внутрішнім болем? Як зробити так, щоб за ці емоції тебе не сварили й не соромили? Зробити боляче собі — ніхто не дізнається, а тобі стане легше. Рана — це витягування внутрішнього болю назовні. Рана — привід подбати про себе (обробити, лікувати). Турбота про себе — це те, на що такі люди не здатні емоційно. 

Деякі люди починають займатися самопошкодженням лише заради того, щоб відчути хоч щось. Вони кажуть, що відчувають усередині безмовність, порожнечу. Інтенсивність негативних емоцій, які вони відчувають, призводить до дисоціації від самих себе: людина відокремлює себе від свого тіла, щоб спробувати захиститися від травми. Тоді ця відстороненість, відсутність почуттів стає проблемою. І тоді хочеться відчути хоч щось, нехай навіть фізичний біль. 

З’явились і наукові докази того, що самопошкодження приносить короткочасне покращення стану: хронічне душевне страждання ненадовго «вимикається», якщо відчути фізичний біль. Через кілька секунд біль мине, тому що мозок виділяє відразу «знеболюючі» ендорфіни, щоб захистити вас, вони заодно вгамовують і душевний біль.

Звичайно, причини можуть бути різні, але самопошкодження дає дуже короткочасне полегшення. Душевний біль знову наростає, і цикл повторюється.

Самопошкодження та суїцид

Скільки дітей та молоді займається самопошкодженням? Дані Австралійської епідеміологічної служби свідчать про те, що усвідомлено зробили собі боляче за останній рік:
• 5 % дітей віком 10–17 років; 
• 7 % молодих людей віком 18–24 роки; 
• 2,5 % людей віком 10–24 роки здійснили самопошкодження протягом останніх 4 тижнів. 

За визначенням, коли людина робить собі боляче, вона не збирається вбивати себе, адже має інші цілі. Але ризик ненавмисної смерті, звичайно, є. Якщо час іде, розпач наростає, хвороба прогресує, тоді є ризик суїциду. Як і самопошкодження, суїцид здається логічною відповіддю на наявну проблему. Наше завдання як батьків і педагогів — бути поряд і пропонувати інші відповіді. 

І, звичайно, діти не роблять це, «щоб привернути увагу». Адже багато дітей дотримуються найвищої секретності саме заради того, щоб не привертати уваги. Вони завдають собі порізи й опіки там, де ніхто не побачить, наприклад на підошвах ніг, на животі. Людям, дорослим і маленьким, які роблять собі боляче, потрібні інші стратегії управління емоціями та наше розуміння.

Джерело: WoMo