ПЕРЕХІДНИЙ ВІК: ПОМИЛКИ БАТЬКІВ У СПІЛКУВАННІ З ПІДЛІТКОМ

З дітьми складно в будь-якому віці, особливо складним вважається період статевого дозрівання, іменований підлітковим віком. Як батькам знайти ключик до довірчих взаємин із дитиною, особливо якщо вона прийомна? Психолог Дар’я Старовойтова вважає, що найкращий засіб — разом пережити із сином/дочкою всі етапи кризи дорослішання. Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова рекомендують батькам дізнатися, яких помилок можна уникнути в спілкуванні з дитиною в цей складний для сім’ї час. 

Для успішного подолання підліткової кризи дитина дуже потребує вашої підтримки: смійтеся над її жартами, філософствуйте разом із нею і тим більше не смійтеся над першим коханням. Коли підліток побачить, що ви сприймаєте його серйозно, то ставитиметься так само серйозно до себе самого. 

«У підлітках мене найбільше дратують… самі підлітки» — цією фразою можна описати стан батьків, приголомшених пубертатом, що раптово й стрімко настав. Ще вчора ваше маля було передбачуваним, добрим і чуйним, а сьогодні в будинку аналог Великої французької революції. Підлітки — неймовірні істоти з масою енергії, сил і оригінальним поглядом навіть на звичайні речі. Велика честь і мистецтво — бути частиною процесу становлення нової особистості. Головне не помилитись. 

Помилка 1: ми ображаємось 

Перша реакція на неуважність, замкнутість, марні, на ваш погляд, справи дитини — образа. Усі наші слова розбиваються наче об бетонну стіну. Але запитайте себе: а чи приймаєте ви дитину такою, якою вона стала? Цілком можливо, що серед ваших життєвих цінностей немає лонгборду, панк-року й покемонів, але зараз це саме те, що притягує та захоплює вашу дитину, це важливо для створення її майбутньої ідентичності. Постарайтеся якщо не зрозуміти, то хоча б прийняти нові інтереси підлітка: у пошуках себе найпростіше звернути увагу на найяскравіше й найнезвичайніше. Захоплення минають, а відносини, що ґрунтуються на довірі, підтримці та прийнятті, залишаються на роки. 

Зі своєю реакцією на підліткову відгородженість легше справлятися, якщо не приймати її лише на свій рахунок. Гормональна буря, зміни в зовнішності... Жити, як раніше, більше неможливо, а як хотілося б — ще незрозуміло. Додайте сюди шкільне навантаження та боротьбу за авторитет серед однолітків — і зрозумієте, що в дитини залишається не так багато ресурсів. 

Помилка 2: намагаємося нав’язати свій авторитет 

«Я нічого для нього не значу» — це почуття приходить слідом за образою. Точніше: «Йому на мене начхати!» Деякі в такій ситуації намагаються поводитися підкреслено авторитарно: «Тому що я так сказала!» Так ми намагаємося зменшити своє занепокоєння про дитину. Адже якщо дитина нікому не підкоряється, імовірність, що вона вплутається в щось небезпечне, зростає. Але ця стратегія провальна: сьогодні підліток зі страху бути покараним погодиться з вами, а наступного разу ви навіть не дізнаєтеся, що він збирається влізти в якусь авантюру. 

Насправді підліток відчуває, що дорослий і головний тут ви, і це відчуття для нього буває нестерпним. Він починає пробувати на міцність себе та оточуючих. Підліток міряється з вами силами, щоб якось відчути себе вправі увійти у світ дорослих і бути з вами на рівних. Діючи авторитарно, ви символічно відбираєте в нього перепустку в майбутнє доросле життя та можливість зайняти в ньому гідне місце. 

Найкраще, що ви можете зробити для підтримки авторитету, — жити власним цікавим життям і пам’ятати, що справжній дорослий — приклад терпіння, відповідальності, доброзичливості. Ваша власна стійкість збільшить довіру підлітка, стане гарантією, що в критичній ситуації він прийде саме до вас. 

Помилка 3: приймаємо за підлітка рішення 

Незважаючи на те, що підліток майже обігнав вас у зростанні та фізичній силі, у нього дійсно ще немає вашого досвіду й міри відповідальності. Немає базових соціальних навичок, зате є запекла сміливість. Не дивно, що стає об’єктивно страшно за нього. Хочеться почати стелити соломку скрізь, де тільки можливо, обираючи за нього вуз, хобі та друзів. Але що ви отримаєте в такий спосіб на виході? Що частіше ви ухвалюватимете рішення за дитину, апелюючи до її незрілого віку, то вища ймовірність, що вона ввійде в доросле життя несамостійною і залежною. Основи критичного мислення закладаються саме в пубертаті: візьміть цей факт собі на озброєння та спробуйте розмовляти. Обговорювати, дискутувати, питати думку підлітка й м’яко спрямовувати його в разі яскраво вираженої небезпеки. Дайте йому також можливість робити помилки: він поки не наростив броню, що дозволяє спокійно реагувати на брехню та цинізм дорослого життя. Хорошим щепленням послужить підконтрольне вам зіткнення з неприємними особливостями дорослого світу. 

Помилка 4: підриваємо довіру 

Коли в підлітка з’являються секрети, він раптом починає заводити дивні, на ваш погляд, знайомства. Ви божеволієте від занепокоєння: раптом він затіяв щось небезпечне? А може, усі ці сумнівні знайомі підбивають його на щось погане? Щоб упоратися з тривогою, батьки нерідко починають ритися в речах дитини, зламувати акаунти в соціальних мережах і читати особисте листування. Результат буде плачевним: як тільки дитина відчує найменші натяки на порушення її особистого простору, вона зробить усе, щоб закритися ще більше й ще надійніше. Крізь бастіони нових шифрів, паролів і відчуженості, що виникла, уже неможливо буде прорватися. Єдиний спосіб реально збільшити свій вплив — заздалегідь створити ґрунт для довірчих відносин. Намагайтеся не словами, а діями дати зрозуміти, що в будь-якій ситуації дитина може прийти до вас і обговорити труднощі. Довіряйте тому, що вона вам розповідає, приймайте її будь-якою, і тоді вона менше приховуватиме від вас. 

Помилка 5: ставимося зверхньо до інтересів підлітка 

Дивна музика, безглуздий одяг, моторошний сленг, слова якісь незрозумілі... Ні щоб слухати хорошу музику й пристойно одягатися! Адже недарма ж ходили театрами та музеями, на виставки й концерти. Активне заперечення отриманого в минулому досвіду необхідно дитині, щоб, спробувавши інші захоплення, сформувати власний досвід, а не нав’язаний ззовні. Не критикуйте вподобання та захоплення підлітка, а заохочуйте те, що не несе за собою явної психологічної та фізичної небезпеки. Намагайтеся підтримати й зрозуміти, що ж підліток у цих уподобаннях знайшов, які свої потреби задовольняє дитина, захоплюючись скелелазінням або малюючи на шибках сюжети із зомбі-апокаліпсису. Звичайно, іноді не обійтися без обмежень, але краще, якщо це буде крайнім заходом. Який ви до того ж маєте дохідливо пояснити. 

5 способів налагодити спілкування 

• Вірити в дитину. Напевно, ви достатньо вклали в дитину до моменту, коли вона досягла перехідного віку. Віра в неї — це водночас віра у свою батьківську компетентність. Одна тільки віра дає дивовижні результати: якщо ви в глибині душі знаєте, що дитина впорається, вона напевно впорається. 

• Дати розумну свободу. Баланс між контролем і вседозволеністю дуже важливий, адже в підлітка поки що немає навичок визначати межі допустимого. Залишіть дитині вибір секції чи вузу, але встановіть деякі правила поведінки: наприклад, приходити не пізніше від встановленого часу й не грубити. Ваші межі — те, у що дитина буде вдарятися в спробах створити свою власну особистість, і це надасть їй спокою та впевненості. І останнє: зізнайтеся, адже деякі захоплення підлітка — це те, чого ви завжди хотіли, але ніяк не наважувалися спробувати. Спробуйте реалізувати своє творче начало. Тим більше, що цим ви дитину дуже підтримаєте. 

Помилка 6: знецінюємо почуття дитини 

У перехідному віці швидко змінюються емоції та захоплення. Сьогодні ваша дитина божеволіє від катання на роликах, а завтра плете браслети з гуми. Емоційна нестабільність також настільки сильна, що підлітки реагують на якісь ситуації непередбачуваним чином. Іноді проби пера супроводжуються неймовірною впевненістю, з якою дитина береться розмірковувати на дорослі теми. Нерідко батьки губляться, ставлять на поведінку підлітка штамп «дурощі» й реагують на неї як на примху. 

Тут варто пам’ятати, що для успішного подолання підліткової кризи дитина дуже потребує вашої підтримки: смійтеся над її жартами, філософствуйте разом із нею і тим більше не смійтеся над першим коханням. Коли підліток побачить, що ви сприймаєте його серйозно, він ставитиметься так само серйозно і до себе самого. 

• Поважати. Коректно обговорюйте смаки та симпатії, але залишайте дитині право на власну думку й вибір. Повага має стосуватися як особистого простору підлітка, так і зовнішнього вигляду, хобі, компанії та проявів почуттів. Зрозуміло, якщо не йдеться про щось потенційно небезпечне. У будь-якому разі навіть такі речі варто обговорювати терпляче та делікатно. 

• Підтримувати. Цілком можливо, що, не бачачи конкретної мети, підліток вирішить залишити почате. Ваша уважність до дрібниць і підтримка будь-яких, навіть найменших успіхів і перемог допоможе не зупинятися. Ці дрібниці стануть відправними точками для продовження, навчать отримувати задоволення від процесу, створять додаткову мотивацію у вигляді духу змагання. 

• Реально оцінювати небезпеку. Не драматизуйте. Не завжди ночівля в друга — це пиятика «на вписці», а підготовка до іспитів з подружкою — це просто підготовка до іспитів. 

Джерело: econet.ru