П’ЯТЬ НАЙКРАЩИХ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ

Знайомі усім з дитинства «хованки-піжмурки-п’ятнашки» мають психотерапевтичну дію, а власні, придумані дитиною ігри, дозволяють одержати те, чого насправді їй бракує – любов, турботу, відчуття сили тощо. А ще ігри допомагають налагодити контакт з оточуючими. Спеціалісти Фонду Ріната Ахметова пропонують читачам порталу «Сирітству – ні!» п’ять терапевтичних ігор, які допоможуть усиновленій дитині відкритися батькам та встановити з ними міцний зв’язок. 

1. Настрій 

Підготуйте фото дітей з різними виразами облич. Розгляньте разом світлини і спробуйте визначити, що відчуває герой на кожній з них. Запропонуйте дитині вибрати з-поміж усіх ту особу, настрій якої схожий з її настроєм. Розпитайте, як би вона охарактеризувала його. Допоможіть малюку розповісти про свій настрій і настрій на фото. Повертайтеся до цієї гри у різних емоційних станах дитини. 

2. «Коли радію…/коли сумую…» 

Сідаємо в коло і беремо м’ячик. Кидаємо його один одному, при цьому називаємо ім’я та запитуємо: «Коли ти радієш?» Той, кому прилетів м’ячик, повинен сказати: «Я радію, коли...» – і кинути м’ячик наступному гравцеві. 

Також можна розіграти інші емоції: смуток, страх, здивування. Ця гра допоможе дитині відкритися перед вами і дозволить дослідити її внутрішній світ. У такий спосіб ви зможете більше дізнатися про почуття малечі та її стосунки з вами й іншими людьми. 

3. Створи собі настрій 

Терапевтична гра на виховання емоційної стійкості. Запропонуйте дитині придумати способи поліпшити свій настрій: переодягнутися, пограти в улюблену гру, посміятися перед дзеркалом, зробити щось веселе, намалювати картинку, порадувати когось, покривлятися тощо. Коли малюк буде сумувати, запропонуйте йому виконати щось із того, що він придумав – і проведіть весело час разом! 

4. Маленький привид 

Це колективна гра, яка вчить дітлахів адекватно випліскувати свій гнів. Як грати? Запропонуйте дитині або групі дітей пограти в добрих привидів: «Раптом привидам захотілося побавитися і полякати одне одного. Коли я гучно хлопну долонями, вам потрібно страшно кричати «У-У-У-У!» і зробити так… (показуєте позу, коли руки зігнуті в ліктях, долоні розкриті, пальці стирчать). Коли тихо хлопну – кричимо тихо». 

5. Намалюй образу 

Коли дитина ображається на щось – дайте їй папір і олівці та попросіть намалювати свою образу. Або просто попросіть згадати, коли вона була ображена і намалювати ту образу. Після цього можна поговорити про те, що б дитина хотіла зробити з тою образою. Ця вправа має терапевтичний ефект і вчить одному зі способів виведення образи, що в майбутньому дуже допоможе малечі впоратися з труднощами, які виникатимуть на її шляху. Шановні батьки, залюбки грайтеся зі своїми дітьми!