Особливості виховання дітей з різними типами темпераменту

Єдиний підхід до виховання дітей може бути не лише неефективним, а й нашкодити комусь із них. Це пов’язано з тим, що кожна дитина має свій темперамент, який проявляється у 3-4 рочки, коли малюк починає вивчати навколишній світ. Наслідком неправильного виховання дитини без урахування його типу темпераменту може бути не лише виникнення проблем і непослуху, а й повної деградації його особистості в майбутньому. 

Діти, яких у дитинстві часто лаяли та били, в дорослому житті зазвичай мають проблеми із залежностями будь-якого роду (алкогольна, наркотична, нікотинова тощо). Також виникають труднощі у спілкуванні з однолітками й дорослими. 

Однозначно – ні. Психологи рекомендують батькам розрізняти такі поняття, як «характер» і «темперамент». Темперамент дається дитині природою, це тип нервової системи, а характер визначається вихованням, що дозволяє компенсувати недоліки темпераменту. 

Існують чотири типи темпераменту: сангвінік, холерик, меланхолік та флегматик. Людини зі стовідсотковим виявом одного з типів не існує. Як правило, кожному притаманні два типи темпераменту, один з яких домінує у відсотковому співвідношенні 70% на 30%. 

Дуже просто. Ви можете прослідкувати за реакцією дитини на відмову в чомусь. Діти, у яких домінують різні типи темпераменту, відреагують по-різному. 

Сангвініки – це діти, з вихованням яких майже не виникає проблем, вони завжди мають гарний настрій. Для дитини-сангвініка характерні такі риси: відсутність перепадів настрою, навіть якщо чимось засмучена, вона не впаде в істерику. Це рухлива дитина, у якої завжди є бажання кудись бігти і з чимось взаємодіяти. Це діти-лідери, які мають хорошу нервову систему та високу самооцінку. Такі діти швидко засинають і легко прокидаються – ці критерії відображають роботу їхньої нервової системи.  

Але й у цих ідеальних дітей є свої недоліки. Головна особливість дітей-сангвініків полягає в тому, що вони досить хитрі. Якщо така дитина чогось не хоче робити, змусити її практично неможливо. Помилкою батьків, які виховують сангвініка, є те, що вони вірять на слово своїй дитині. Врешті дитина спонукає дорослих грати за її правилами. Якщо не звертати уваги на подібні «дрібниці», дитина виросте брехуном і аферистом. Аби запобігти можливим наслідкам, батькам треба дотримуватися того, щоб малюк виконував їхні вимоги. Робити це потрібно спокійно, без покриків і нотацій. 

Друга помилка батьків дітей-сангвініків полягає в надмірному схваленні. Не зважаючи на те, що це спокійні, врівноважені діти з хорошою самооцінкою, надлишкова похвала може призвести до розвитку дитячої «зіркової хвороби». Тому дорослі повинні не просто хвалити малюка за його досягнення, а й заохочувати до того, щоб він постійно удосконалювався у своїй діяльності. 

Це діти зі збудливим типом центральної нервової системи. Усі реакції дітей-холериків мають яскраво виражений характер. Вони не просто сміються, а регочуть, не сердяться, а розлютовуються. 

Такі діти прагнуть впливати на те, що бачать. Основними поведінковими рисами є: емоційність, активність, рухливість і гучність. Діти-холерики мають неспокійний сон. Малюків з цим типом темпераменту важливо виховувати правильно, інакше вони можуть вирости дуже емоційними, агресивними і схильними до асоціальної поведінки. Діти-холерики люблять рухливі ігри та заняття, в яких можна проявити себе, прагнуть виконати головну роль у грі, організувати товаришів і керувати ними, намагаються навіть керувати дорослими. Все, що вимагає прояву активності, легко вдається дітям цього типу і, навпаки, ситуації, в яких треба стримати себе, обмежити свої бажання, викликають у них почуття протесту. 

Типові помилки батьків у вихованні дітей-холериків полягають у прояві агресії стосовно дитини або навпаки – надмірну турботу та опіку. З такою дитиною слід поводитися врівноважено, особливо якщо вона пустує та кричить. Пом'якшати її емоційний порив неможливо, ліпше реагувати на дитячі примхи спокійним тоном. Потурати вимогам дитини також не можна, краще встановлювати свої життєві принципи, довгострокові домовленості та заборони (у розумній кількості). 

Меланхолік – це тип поведінки особи, про яку говорять, що її не видно і не чутно. Діти-меланхоліки не кричать, а ниють, не сміються, а посміхаються, не вимагають, а жалібно дивляться на бажане. Вони малоактивні, надають перевагу спокійній діяльності, що потребує рухів. 

Дітям з таким типом темпераменту не властиво активно включатися в розмову, демонструвати свої знання та вміння (навіть якщо малюк добре читає вірші, він відмовиться читати їх у гостях). Навпаки, маючи хороші знання, дитина при відповіді на запитання плутається, говорить тихо, нерішуче, заїкається. Діти-меланхоліки схильні до ігор на самоті або з товаришем, якого добре знають, галасливі однолітки їх стомлюють. Почуття меланхоліка глибокі, тривалі, але зовні майже не виявляються, що іноді вводить дорослих в оману. 

У вихованні дитини меланхоліка необхідно насамперед додержуватися принципу поступовості. Малюк не витримує сильних подразників: чи потрібно їх виключати? Так, потрібно обмежувати і шум, і нові знайомства, і кількість іграшок, але в той же час треба привчати дитину не лякатися невеликого шуму, спокійно, без тривоги ставитися до нових знайомств, вчити активно оперувати новою іграшкою. 

Такі діти неквапливі, обачні, спокійні. З них виростають дорослі, які люблять все робити ґрунтовно та поетапно. Діти-флегматики не люблять проявляти емоції, тому здається, що їм байдуже: виграв чи програв у будь-якій грі або змаганні. При цьому вони надають перевагу спокійним іграм і можуть тривалий час збирати конструктор, не заважаючи дорослим. Такі діти мають хороший сон, але прокидаються важко і ще довго відходять від сновидінь. З таких дітей виростають дорослі, про яких кажуть що вони «сови». 

Що робити батькам? Насамперед треба розвивати у дитини допитливість, найпростіше це зробити, максимально урізноманітнивши її дозвілля. Ігри у дворі, перегляд мультфільмів, походи на природу, в цирк або зоопарк – все це буде позитивно впливати на розвиток дитини. За допомогою фізичних вправ треба розвивати спритність і рухливість – тому чим раніше в дитячій кімнаті з’явиться турнік, шведська стінка чи канат, тим краще. 

Якщо правильно визначити тип темпераменту своїх дітей, то й спілкування, і виховні моменти проходитимуть набагато легше і правильніше, а це – запорука виховання гармонійної особистості.