Особливості виховання дітей з різними типами темпераменту

Усі діти різні: одні спокійно вислуховують зауваження, інші починають пустувати і пустувати, а треті зустрічають хвилею істерики. Батьки, які усиновили сиблінгів, дуже часто дивуються та говорять про те, що діти мають протилежні моделі поведінки. Чому так і як знайти спільну мову з кожним? Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова вирішили розповісти про особливості виховання дітей з різними типами темпераменту. 

Що таке темперамент?

Якщо звернутися до наукових джерел, то темперамент — це індивідуальна, вроджена форма поведінки, яка проявляється у врівноваженості реакцій на життєві фактори, динаміці та тонусі. Тому те, що дорослі визначають, як примхи або вередування, може бути особливостями темпераменту. 

Тож єдиний підхід до виховання дітей може бути не лише неефективним, а й нашкодити комусь із них. Це пов’язано з тим, що кожна дитина має свій темперамент, який проявляється у 3-4 рочки, коли малюк починає вивчати навколишній світ. Наслідком неправильного виховання дитини без урахування його типу темпераменту може бути не лише виникнення проблем і непослуху, а й повної деградації його особистості в майбутньому. 

Діти, яких у дитинстві часто лаяли та били, в дорослому житті зазвичай мають проблеми із залежностями будь-якого роду (алкогольна, наркотична, нікотинова тощо). Також виникають труднощі у спілкуванні з однолітками й дорослими. 

 

Чи можливо змінити темперамент дитини? 

Однозначно – ні. Психологи рекомендують батькам розрізняти такі поняття, як «характер» і «темперамент». Темперамент дається дитині природою, це тип нервової системи, а характер визначається вихованням, що дозволяє компенсувати недоліки темпераменту. 

 

Важливість раннього визначення темпераменту

Розуміння темпераменту дитини ще в ранньому віці допомагає батькам будувати ефективні методи виховання, уникати конфліктів та сприяти гармонійному розвитку особистості. Спостерігаючи за поведінкою дитини, її реакціями на різні ситуації, батьки можуть адаптувати свою комунікацію та стиль виховання відповідно до її потреб. Це особливо важливо для запобігання потенційним поведінковим проблемам у майбутньому.

Визначення типу темпераменту

Існують чотири типи темпераменту: 

• сангвінік;
• холерик;
• меланхолік;
• флегматик. 

Людини зі стовідсотковим виявом одного з типів не існує. Як правило, кожному притаманні два типи темпераменту, один з яких домінує у відсотковому співвідношенні 70% на 30%. 

 

Як дізнатися, який тип темпераменту притаманний дитині? 

Дуже просто. Ви можете прослідкувати за реакцією дитини на відмову в чомусь. Діти, у яких домінують різні типи темпераменту, відреагують по-різному. 

Які поведінкові особливості дітей відповідно до типу темпераменту? 

Особливості характеру дитини

Пропонуємо більш детально познайомитись, які властивості темпераменту притаманні кожному типу. Так ви зможете побудувати найбільш ефективний підхід до виховання своєї дитини і зробити ваші стосунки більш гармонійними та довірливими. 

Діти-сангвініки 

Сангвінік — це дитина, з вихованням якої майже не виникає проблем, оскільки вона завжди має гарний настрій. Для дитини-сангвініка характерні такі риси: відсутність перепадів настрою, навіть якщо чимось засмучена, вона не впаде в істерику. Це рухлива дитина, у якої завжди є бажання кудись бігти і з чимось взаємодіяти. Це діти-лідери, які мають хорошу нервову систему та високу самооцінку. Такі діти швидко засинають і легко прокидаються – ці критерії відображають роботу їхньої нервової системи.  

Але й у цих ідеальних дітей, яким притаманний сангвіністичний тип темпераменту, є свої недоліки. Їх головна особливість полягає в тому, що вони досить хитрі. Якщо така дитина чогось не хоче робити, змусити її практично неможливо. Помилкою батьків, які виховують сангвініка, є те, що вони вірять на слово своїй дитині. Врешті дитина спонукає дорослих грати за її правилами. Якщо не звертати уваги на подібні «дрібниці», дитина виросте брехуном і аферистом. Аби запобігти можливим наслідкам, батькам треба дотримуватися того, щоб малюк виконував їхні вимоги. Робити це потрібно спокійно, без криків і нотацій. 

Друга помилка батьків дітей-сангвініків полягає в надмірному схваленні. Не зважаючи на те, що це спокійні, врівноважені діти з хорошою самооцінкою, надлишкова похвала може призвести до розвитку дитячої «зіркової хвороби». Тому дорослі повинні не просто хвалити малюка за його досягнення, а й заохочувати до того, щоб він постійно вдосконалювався у своїй діяльності. 

 

Діти-холерики 

Це діти зі збудливим типом центральної нервової системи. Усі реакції дітей-холериків мають яскраво виражений характер. Вони не просто сміються, а регочуть, не сердяться, а розлютовуються. 

Якщо у вашої дитини холеричний темперамент, вона прагне впливати на те, що бачить. Основними поведінковими рисами є: емоційність, активність, рухливість і гучність. Діти-холерики мають неспокійний сон. Малюків з цим типом темпераменту важливо виховувати правильно, інакше вони можуть вирости дуже емоційними, агресивними і схильними до асоціальної поведінки. Діти-холерики люблять рухливі ігри та заняття, в яких можна проявити себе, прагнуть виконати головну роль у грі, організувати товаришів і керувати ними, намагаються навіть керувати дорослими. Все, що вимагає прояву активності, легко вдається дітям цього типу і, навпаки, ситуації, в яких треба стримати себе, обмежити свої бажання, викликають у них почуття протесту. 

Типові помилки батьків у вихованні дітей-холериків полягають у прояві агресії стосовно дитини або навпаки – надмірну турботу та опіку. З дитиною, у якої холеричний тип темпераменту, слід поводитися врівноважено, особливо якщо вона пустує та кричить. Пом’якшити її емоційний порив неможливо, ліпше реагувати на дитячі примхи спокійним тоном. Потурати вимогам дитини також не можна, краще встановлювати свої життєві принципи, довгострокові домовленості та заборони (у розумній кількості). 

 

Діти-меланхоліки 

Меланхоліки — це тип поведінки осіб, про яких говорять, що їх не видно і не чутно. Діти-меланхоліки не кричать, а ниють, не сміються, а посміхаються, не вимагають, а жалібно дивляться на бажане. Вони малоактивні, надають перевагу спокійній діяльності, що потребує рухів. 

Дітям з таким типом темпераменту не властиво активно включатися в розмову, демонструвати свої знання та вміння (навіть якщо малюк добре читає вірші, він відмовиться читати їх у гостях). Навпаки, маючи хороші знання, дитина при відповіді на запитання плутається, говорить тихо, нерішуче, заїкається. Діти-меланхоліки схильні до ігор на самоті або з товаришем, якого добре знають, галасливі однолітки їх стомлюють. Почуття меланхоліка глибокі, тривалі, але зовні майже не виявляються, що іноді вводить дорослих в оману. 

У вихованні дитини меланхоліка необхідно насамперед додержуватися принципу поступовості. Малюк не витримує сильних подразників: чи потрібно їх виключати? Так, потрібно обмежувати і шум, і нові знайомства, і кількість іграшок, але водночас треба привчати дитину не лякатися невеликого шуму, спокійно, без тривоги ставитися до нових знайомств, вчити активно оперувати новою іграшкою. 

 

Діти-флегматики 

Флегматик темперамент відрізняється від інших неквапливістю, обачністю, спокоєм. З таких дітей виростають дорослі, які люблять все робити ґрунтовно та поетапно. Діти-флегматики не люблять проявляти емоції, тому здається, що їм байдуже: виграв чи програв у будь-якій грі або змаганні. При цьому вони надають перевагу спокійним іграм і можуть тривалий час збирати конструктор, не заважаючи дорослим. Дитина-флегматик має хороший сон, але прокидається важко і ще довго відходить від сновидінь. З неї виростає дорослий, про якого кажуть що вони «сови». 

Що робити батькам? Насамперед треба розвивати у дитини допитливість, найпростіше це зробити, максимально урізноманітнивши її дозвілля. Ігри у дворі, перегляд мультфільмів, походи на природу, в цирк або зоопарк – все це буде позитивно впливати на розвиток дитини. За допомогою фізичних вправ треба розвивати спритність і рухливість – тому чим раніше в дитячій кімнаті з’явиться турнік, шведська стінка чи канат, тим краще. 

Як підтримати дитину з проблемами темпераменту

Деякі діти можуть мати непростий характер, що проявляється у вигляді агресії, підвищеної тривожності чи замкнутості. Наприклад, холерики можуть бути імпульсивними та агресивними, а меланхоліки — схильними до тривожності та самотності. Батьки можуть допомогти таким дітям за допомогою:

• створення передбачуваного середовища — дотримання чіткого розпорядку дня допоможе дитині почуватися більш впевнено;
• розвитку емоційного інтелекту — вчіть дитину керувати емоціями через творчі заняття, малювання тощо;
• фізичної активності — спорт та активні ігри допомагають холерикам позбутися надлишкової енергії, а меланхолікам — знизити рівень стресу;
• соціальних навичок — навчайте дитину спілкуванню через рольові ігри.

Темперамент і стосунки між дітьми-сиблінгами

У родині, де є кілька дітей з різними темпераментами, можуть виникати непорозуміння та суперництво. Наприклад, енергійний холерик може дратувати спокійного флегматика, а чутливий меланхолік може ображатися на безтурботного сангвініка. Тож батькам варто:

• вчити дітей розуміти та приймати особливості одне одного;
• забезпечувати однакове ставлення без порівнянь;
• підтримувати індивідуальні потреби кожної дитини;
• допомагати знаходити компроміси через спільні хобі.

 

Зв'язок темпераменту з поведінковими проблемами

Якщо при вихованні не враховувати темперамент дитини, це може призвести до розвитку небажаних поведінкових проблем:

• холерики можуть стати надмірно агресивними, якщо не навчяться контролювати свої емоції;
• меланхоліки ризикують зіштовхнутися з соціальною ізоляцією та підвищеною тривожністю через нестачу підтримки;
• флегматики можуть стати надмірно пасивними та замкнутими, якщо не отримають достатньої мотивації;
• сангвініки ризикують вирости безвідповідальними.

Тепер ви знаєте все про визначення темпераменту своїх дітей. Тож якщо затасуєте отриману інформацію на практиці, спілкування, і виховні моменти у вашій сім’ї проходитимуть набагато легше і правильніше, що є запорукою виховання гармонійної особистості.