НЕРВОВІ РОЗЛАДИ В ДІТЕЙ: ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ БАТЬКАМ

Незвичайну поведінку дитини ми звикли списувати на примхи, погане виховання чи перехідний вік. Але все може бути не так нешкідливо, як здається на перший погляд. Так можуть маскуватися симптоми нервового розладу дитини. 

Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова пропонують усім батькам, усиновлювачам, опікунам, прийомним батькам узяти до уваги поради психолога Тетяни Маркіної, які допоможуть розпізнати психологічну травму в дитини, і рекомендації, як із нею працювати.

Здоров’я дитини — природний предмет тривоги батьків часто вже з періоду вагітності. Кашель, соплі, температура, біль у животі, висипання — і ми біжимо до лікаря, шукаємо інформацію в Інтернеті, купуємо ліки. Але є і неочевидні симптоми порушення здоров’я, на які ми звикли заплющувати очі, вважаючи, що дитина переросте, це все неправильне виховання або просто в неї такий характер. 

Дитина не дивиться в очі, не розмовляє, часто впадає в істерики, увесь час плаче або сумує, не грається з іншими дітьми, агресивна з найменшого приводу, гіперзбудлива, погано утримує увагу, ігнорує правила поведінки, полохлива, надто пасивна, має тики, нав’язливі рухи, заїкуватість, енурез, часті кошмари.

Симптоми нервового розладу в дитини 

У підлітковому віці це може бути постійно поганий настрій або апатія, різкі перепади настрою, порушення харчової поведінки (ненажерливість, відмова від їжі, дивні харчові вподобання), навмисне заподіяння собі ран (порізів, опіків), жорстокість і небезпечна поведінка, погіршення шкільної успішності через забудькуватість, неможливість зосередитися, регулярне вживання алкоголю та психоактивних засобів. 

Також характерні підвищена імпульсивність і низький самоконтроль, підвищена стомлюваність протягом тривалого періоду, ненависть до себе та свого тіла, ідеї про те, що оточуючі — ворожі й агресивні, суїцидальні настрої чи спроби, химерні переконання, галюцинації (бачення, звуки, відчуття). 
Можуть траплятися напади паніки, страхи та сильна тривога, болісний головний біль, безсоння, психосоматичні прояви (виразка, порушення артеріального тиску, бронхіальна астма, нейродерміти). 

Список симптомів психічних і нервових розладів, звичайно, ширший. Необхідно звертати увагу на всі незвичайні, дивні моменти, які насторожують, у поведінці дитини, враховуючи їхню стійкість і тривалість прояву. 

Пам’ятайте: те, що є нормальним для одного віку, може бути вказівкою на проблему в іншому. Наприклад, відсутність мови або бідний словниковий запас не характерні для дітей віком від 4 до 5 років. 

Бурхливі істерики та сльози — спосіб 2–3-річної дитини випробувати батьків на міцність і дізнатися межі допустимого, але це неадекватна поведінка для школяра. 

Побоювання чужих людей, страх утратити маму, страх темряви, смерті, стихійних лих природні згідно з віковими нормами, аж до молодшого підліткового віку. Пізніше фобії можуть указувати на неблагополуччя психічного життя.
Переконайтеся, що ви самі не вимагаєте від дитини бути дорослішою, ніж вона є насправді. Психічне здоров’я дітей дошкільного віку багато в чому залежить від батьків. 

Уважно спостерігайте, як поводиться дитина в різних ситуаціях і різному оточенні, яка вона вдома та як грається з дітьми на майданчику, у дитячому садку, чи є проблеми в школі й із друзями. 

Якщо вихователі, викладачі, інші батьки скаржаться вам на поведінку вашої дитини, не приймайте близько до серця, але уточнюйте, що їх турбує, як часто це відбувається, які деталі та обставини. 

Не думайте, що вас хочуть принизити чи звинуватити в чомусь: зіставляйте інформацію та робіть самостійні висновки. Можливо, погляд збоку виявиться необхідною підказкою і ви зможете своєчасно допомогти своїй дитині: відвідати психолога, психотерапевта, психіатра, невролога. Нервово-психічні розлади в дітей з віком піддаються лікуванню, головне — не запускати ситуацію. 

Стигматизація психічних проблем і розладів у нашому суспільстві все ще поширена. Це завдає додаткового болю людям, які на них страждають, та їхнім родичам. Сором, страх, розгубленість і тривога заважають звернутися по допомогу, а час іде й проблеми ускладнюються. 

За статистикою в США, де психіатрична та психологічна допомога поставлена значно краще, ніж в Україні, у середньому 8–10 років минає між появою перших симптомів і зверненням по допомогу. Тоді як близько 20 % дітей мають ті чи інші психічні розлади. Половина з них їх, справді, переростають, адаптуються, компенсуються.
Причини нервового розладу в дітей 
Психічні розлади часто мають генетичну, органічну основу, але це не вирок. За допомогою виховання в сприятливому середовищі їх можна уникнути або суттєво зменшити їхні прояви. 

На жаль, вірне й протилежне: насильство, травматичний досвід, зокрема сексуальний, емоційна та педагогічна занедбаність, цькування, неблагополучне чи кримінальне сімейне оточення дуже шкодять розвитку дітей, завдаючи їм невигойні психологічні рани. 

Ставлення батьків до дитини від народження і до 3 років, те, як проходила вагітність і якими були перші місяці після пологів, емоційний стан матері в цей період закладають основи психічного здоров’я дитини.

Найчутливіший період: від народження до 1–1,5 років, коли формується особистість малюка, його подальша здатність адекватно сприймати навколишній світ і гнучко адаптуватися до нього.

Серйозні хвороби матері й дитини, її фізична відсутність, сильні емоційні переживання та стреси, так само як і занедбаність малюка, мінімальні тілесні й емоційні контакти з ним (годувати та міняти памперс недостатньо для нормального розвитку) — фактори ризику появи порушень. 

Що ж робити, якщо вам здається, ніби дитина дивно поводиться? Те саме, що й тоді, коли в неї температура: шукати фахівця і звертатися по допомогу. Залежно від симптомів допомогти може лікар-невролог, психіатр, психолог або психотерапевт.
Лікування нервового розладу в дітей 

Лікар пропише ліки та процедури, психолог і психотерапевт за допомогою спеціальних занять, вправ, розмов навчить дитину спілкуватися, контролювати свою поведінку, виражати себе соціально прийнятними способами, допоможе вирішити внутрішній конфлікт, позбутися страхів та інших негативних переживань. Іноді може знадобитися логопед чи корекційний педагог. 

Не всі проблеми вимагають втручання лікарів. Іноді дитина болісно реагує на раптові для неї зміни в сім’ї: розлучення батьків, конфлікти між ними, народження братика чи сестрички, смерть когось із близьких родичів, появу в батьків нових партнерів, переїзд, початок відвідування садка чи школи. 
Часто джерелом проблем є система відносин, що склалася в сім’ї, між матір’ю та батьком, стиль виховання. 

Будьте готові, що консультація психолога може знадобитися вам самим. Причому буває достатньо роботи саме з дорослими, щоб дитина заспокоїлася і її небажані прояви зійшли нанівець. Візьміть відповідальність на себе. «Зробіть із ним щось. Я більше не можу» — це не позиція дорослої людини. 

Збереження психічного здоров’я дітей: необхідні навички 

• Емпатія — здатність зчитувати й розуміти почуття, емоції та стан іншої людини без того, щоб зливатися з нею, уявляючи двох єдиним цілим. 
• Уміння висловлювати словами свої почуття, потреби, бажання. 
• Уміння чути та розуміти іншого, вести діалог. 
• Здатність установлювати й підтримувати психологічні межі особистості. 
• Схильність бачити джерело управління своїм життям у собі без відчуття вини чи всемогутності. 

Читайте літературу, відвідуйте лекції та семінари з виховання дітей, займайтеся власним розвитком як особистості. Застосовуйте ці знання в спілкуванні з дитиною. Не соромтеся звертатися по допомогу та щодо консультацій. 

Адже основне завдання батьків — любити дитину, приймати її недосконалості (так само, як свої), захищати її інтереси, створювати сприятливі умови для розвитку її власної індивідуальності, не підмінюючи її своїми мріями та амбіціями про ідеальну дитину. І тоді ваше маленьке сонечко виросте здоровим і щасливим, таким, що вміє любити й дбати.