ЛЯЛЬКА В ЖИТТІ ДИТИНИ. ЧОМУ НАВЧАЮТЬ ЛЯЛЬКИ

Чи знаєте ви, чому лялька – одна з найулюбленіших іграшок дітей та який вплив вона має на їхню емоційну сферу? Малюки переживають з нею радість і сум… Дівчатка з особливим захопленням сповивають своїх пупсів, повторюючи жіночу поведінку. Та й маленькі хлопчики виявляють інтерес до ляльок та їхніх колясок. Арт-терапевт Вікторія Назаревич вважає, що гра в ляльки сприяє пошуку та практичному засвоєнню життєвих моделей поведінки. Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова радять батькам дізнатися, яку ще роль у розвитку дитини відіграє улюблена лялька.  

Лялька – це іграшка, з якою грають «в життя». Вона вчить відтворювати стереотипи жіночої поведінки: догляд за дитиною, її годування, вкладання спати й інші дії, які в звичайному житті спрямовані на самого малюка. В іграх з ляльками відпрацьовуються і моральні моделі поведінки: ляльки ввічливо знайомляться один з одним або б’ються, ляльку може бути шкода, вона може погано себе поводити тощо. 

До того ж гра в ляльки – найсильніший засіб психологічної підтримки для дітей. Разом з лялькою малюк проживає свої радощі й прикрощі, сварки і образи, програє ситуації і змінює їх фінал на позитивний. Це дозволяє йому позбутися тривожності і знайти душевну рівновагу. 

Коли і які ляльки купувати дитині? 

У віці до року дитина ще не вміє гратися в ляльки, тому найкращою «лялькою» для неї стають батьки. Участь дорослих у дитячих іграх обов’язкова, адже гратися просто так, без допомоги батьків, малюк не навчиться. 

У рік вже можна купити малюкові першого простенького пупса. Але до двох років діти ляльок не виділяють серед інших іграшок. Їх кидають, тримають то за волосся, то за ногу. 

У 3-4 роки дитина вже починає усвідомлювати, що лялька – іграшка особлива. Дівчинка з особливим захопленням сповиває і купає своїх «дітей» (пупсів) або одягає великих ляльок-красунь. 

До 5-ти років дитина починає себе ідентифікувати з лялькою, мріяти про неї, любити деяких ляльок більше, ніж інших. Старший дошкільний вік з його більш складними рольовими іграми вимагає вже вдосконалених ляльок. Рольові ігри в дочки-матері граються з особливим захопленням. Підійдуть «складні» пупси, які багато вміють: їх годують, поять, змінюють їм памперси, саджають на горщик тощо. Постарайтеся, щоб лялька з такими майже дитячими функціями все ж таки не була напхана електронікою, не нагадувала вимогливого вихованця-тамагочі або справжню дитину, що реагує на кожен рух своєї маленької «мами». Інакше і до неврозу недалеко. 

Чи може хлопчик гратися ляльками? 

Не просто може, дуже бажано, щоб він грався ними, не зустрічаючи негативної реакції батьків. На жаль, зацікавившись «дівчачою іграшкою», малюк чоловічої статі дуже швидко розуміє, що дорослим це не дуже подобається – і повністю переключається на пістолети, машинки і конструктори. Але ляльки потрібні і хлопчикам, і дівчаткам буквально з дитинства. Спочатку неваляшки і матрьошки, потім пупси, про які треба дбати, попутно освоюючи навички одягання, виробляючи ритуали годування і укладання спати. Хлопчики у віці трохи більше року проявляють такий же інтерес до ляльок, як і до їх «транспортних засобів» – колясок. Потім, в 2-3 роки, настає ера сюжетних ігор, і в коробці з іграшками повинні з’явитися невеликі лялечки, бажано сім’я. Добре, якщо вони рухливі і різностатеві. У 4-5 років настає черга рольових ляльок – солдатиків, пожежних і т. ін. Бажано, щоб ляльки хлопчиків і виглядали як хлопчики, і були зовні близькі йому за віком. Адже лялька – це виразник потреб дитини, за допомогою якого вона вчиться спілкуватися, розуміти себе та інших. 

На відміну від дівчаток, хлопчикам не потрібен великий набір посуду та аксесуарів для ляльок. Мінімальний набір посуду та меблів буде набагато цікавіше урізноманітнити за допомогою конструкторів або кубиків. 

Чи можна обійтися без купованих ляльок? 

Традиційні саморобні іграшки виготовляються з максимально природних матеріалів: дерева, вовни, соломи, натуральних тканин. Вони залишають дитині більше простору для уяви: простий клаптик перетворюється в її фантазії в розкішну сукню, а стилізовано «намічене» точками лице або повна відсутність рис допомагають уявити ляльку і у вигляді красуні-принцеси, і у вигляді мужнього лицаря. Деякі педагоги (наприклад, прихильники вальдорфської методики) вважають, що такі прості іграшки максимально відповідають природі дитини і приносять їй найбільшу користь. Але все ж повністю позбавляти малюка стандартних магазинних ляльок не варто, адже він живе в соціумі, серед інших дітей. На тлі володарів Барбі господар саморобок буде відчувати себе ніяково. 

Чи корисні для дітей різноманітні монстри? 

Вважається, що в іграх з людиноподібними монстрами діти справляються з природними страхами. Також «страховиська» традиційно виконують функції негативних героїв, допомагають виплеснути малюкові природну агресію і накопичений негатив. Але іноді фантазія виробників зашкалює, і з’являються такі чудовиська, на які навіть батькам дивитися страшно. Будь-яка лялька (від пупса до солдатика і людиноподібного зомбі) – це образ людини. Малюк мимоволі ототожнює себе зі своєю іграшкою, створює власні уявлення про світ людей. Картина реального світу може похитнутися, якщо малюк намагається населити його людьми-павуками або супергероями-кажанами. 

Втім, шкідливими для психіки дитини можуть виявитися не тільки інопланетяни, вампіри та інші монстри, а й звичайні, на перший погляд нешкідливі пупси з непотрібними анатомічними подробицями або ляльки з порушеними пропорціями тіла. Треба ще враховувати і вік гравця: лялька, яка хороша для допитливого школяра (наприклад, «вагітна лялька» з розбірним животом і дитиною всередині), може завдати психологічної травми дитині молодшого віку. А взагалі, про те, хороша чи погана лялька, говорить іноді вираз її очей. У хорошої дитячої іграшки очі не можуть бути злими. 

Корисна або шкідлива Барбі? 

Одні психологи вважають, що граючи з красунею і модницею, дівчатка вчаться доглядати за собою. Інші кажуть, що пропорції у ляльки нереальні, «нелюдські», жодній дівчинці таких ніколи не досягти. В результаті з’являється комплекс неповноцінності і проблеми з харчуванням у дівчаток-підлітків. В Англії, наприклад, стали потихеньку наближати ляльки, аналогічні Барбі, до зовнішності «гладенької» дівчинки-підлітка. В Ізраїлі зовсім Барбі заборонили і замінили на ляльки, які виглядають більш реально. До речі, там же ігри дітей регламентуються мало не законодавчо, у всякому разі, право хлопчиків гратися ляльками перетворилося з недавніх пір в обов’язковий елемент виховання і навчання. 

Яка лялька безпечна для дитини? 

Іграшки оцінюються з точки зору екологічної чистоти, педагогічного аспекту і психології. Куплена лялька не може погано пахнути, з неї не повинна злазити фарба, вона має бути виготовлена з якісних матеріалів. Психологічний аспект передбачає, що емоції, викликані ляльками, повинні бути позитивними. З точки зору педагогіки, важливо, чому лялька навчить і які якості розвине в малюка. Естетичний момент теж істотний, іграшка повинна відповідати певному ідеалу краси. Крім того, кожна іграшка – і лялька не виняток – повинна відповідати віку дитини. 

Звертайте увагу на наступні моменти: 

– лялька повинна бути міцною, її має бути непросто зламати; 
– у неї не повинно бути дрібних деталей і довгих шнурків в одязі; 
– фарба повинна бути нетоксична і дуже міцна; 
– важливо, щоб ляльку можна було мити або регулярно прати в машинці, адже маленькі діти все тягнуть до рота; 
– чи видає лялька гучні звуки, які можуть налякати дитину. 

Чи сварити дитину, якщо вона зламала ляльку? 

Для дошкільнят природний етап розвитку пізнання – цікавість, як влаштована іграшка, як вона працює. Але така модель поведінки більше властива хлопчикам і тільки стосовно неживих предметів, наприклад, машинок. Дівчата ж можуть розмалювати ляльку, постригти їй волосся, але ніколи не полізуть всередину: для них це дуже страшне видовище, і якщо з лялькою трапляється «нещастя» (випало око, відірвалася рука або нога, відклеїлися вії), це викликає зазвичай море сліз і запам’ятовується на все життя. У тому числі і тому, що, як уже говорилося, дитина ототожнює себе зі своєю лялькою, і слова «ляльці боляче» для неї не порожній звук. Отже, якщо п’ятирічка випадково зламала свою улюблену «подружку», не сваріть її – дівчинка потребує розради.