ГІПЕРОПІКА: ТАК ВИРОСТАЮТЬ НЕЩАСЛИВІ ДІТИ

Коли дитина бачить розчарування батьків, вона розуміє, що не виправдала їхніх сподівань. І тоді починає розвиватися комплекс неповноцінності. Батьківська гіперопіка може призвести до того, що діти виростуть невпевненими в собі людьми, із підвищеним рівнем самокритичності. Адже вони були позбавлені волі вибору. Фахівці Фонду Ріната Ахметова радять батькам дізнатися про наслідки такого виховання, щоб їх уникнути, і тим самим допомогти своїй дитині вже в дорослому житті ухвалювати виважені рішення. 

 

Гіперопіка — це надмірна турбота про дітей. Як вчасно зупинитись у процесі виховання дітей? Де межа? Кожна жива істота потребує любові й постійної батьківської уваги. Отже, іноді нам досить складно зрозуміти, що ми переступили невидиму межу й турбота перетворилася на гіперопіку. 

 

Виховання не є тотальним контролем, тому що освіта не повинна душити на самому початку самооцінку й позбавляти свободи вибору. Завтра діти стануть дорослими, які будуть здатні ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність за своє життя. 

З гіперопікою пов’язано безліч наслідків, про які потрібно знати. 

 

Гіперопіка, або тяжкий тягар відповідальності

 

Цікавою особливістю такого типу батьківської поведінки й освітнього підходу є те, що батько та мати беруть дуже активну участь у всіх аспектах життя своїх дітей: школа, спорт, хобі, їжа, друзі… Вони постійно знаходяться поруч і думають, що є найкращими у світі батьками й що в них найправильніша тактика виховання. Проте емоційний та особистісний баланс дітей не завжди свідчить про те, що вони щасливі. 

 

Наслідок гіперопіки — розчарування 

 

Батьки виховують дітей так, щоб вони відповідали їхньому ідеалу досконалої дитини. Крім того, вони й себе позиціонують як еталон. Однак через роки такі батьки бачать, що інколи діти не відповідають їхнім ідеалам. Це приносить розчарування. Коли дитина бачить розчарування в очах батьків, вона розуміє, що не виправдала їхніх очікувань. У неї починає розвиватися комплекс неповноцінності. 

 

Наслідок гіперопіки — неспокій і стрес 

 

Потрібно пам’ятати, що гіперопіка йде пліч-о-пліч з «освітньою гіперактивністю». Дуже часто такі батьки записують дітей у всілякі гуртки, іноді навіть проти їхньої волі. У результаті ми отримуємо нервових дітей, рівень стресу в яких не менший, ніж у дорослого. 

 

Батьки, схильні до гіперопіки, не терплять навіть найменших помилок. Усі їхні зусилля спрямовані на те, щоб виростити компетентних дітей, які мають імунітет до помилок і невдач. Це неможливо в принципі. 

 

Наслідок гіперопіки — страх помилитися 

 

Кожна дитина повинна мати можливість зазнати невдачі, помилитися, адже без цього вона не матиме можливості вчитися на своїх помилках.

Діти, виховані в гіперопіці, стають власними суддями 

 

Їм поставили надто високу планку, і коли вони бачать, що не можуть її досягнути, то відчувають провину, яка призводить до саморуйнування.

 

Виховуємо дітей, не прив’язуючи їх до себе. Стимулюємо відповідальність і самостійність 

 

Згідно з дослідженням, яке провели психологи в Королівському університеті Онтаріо (Канада), одним із найбільш серйозних наслідків гіперопіки є те, що діти віком 7–12 років практично не знають, що таке гратися на вулиці або спілкуватися з друзями. Це вкрай нещасні діти. 

 

Ми знаємо, що виховання дитини насамперед спрямоване на її захист. Однак цей захист має ґрунтуватися на таких аспектах.

 

Я оберігаю тебе, щоб ти відчував себе впевнено, а не був безвільним об’єктом 

• Здорова прихильність сприяє росту самосвідомості дитини й правильній самооцінці. 

• Дитина, яка відчуває захист і підтримку батьків, має більш високе почуття власної гідності. Вона здатна взяти на себе ініціативу й не боїться невдач. Вона успішно досягне емоційної зрілості та відповідальності. 

 

Я оберігаю тебе й даю поради, але ти можеш сам учитися на своїх помилках 

 

Ми оберігаємо дітей, щоб вони не падали, ішли правильним шляхом тощо. Батьківський захист має бути спрямований на те, щоб діти мали право свого власного голосу й насамперед могли робити власні помилки, щоб навчатися на них. 

 

Я оберігаю тебе, щоб ти знав: я завжди буду поруч, який би шлях ти не обрав

 

Прив’язаність і міцність сімейного зв’язку є необхідною умовою виховання, особливо в перші роки життя дітей. Проте у віці 7–8 років діти швидко дорослішають. Це важливий період у їхньому розвитку. 

 

Саме в цей період вони починають вимагати дотримання власних правил. У них з’являється перше уявлення про те, що таке справедливість і моральність. Цей вік є останньою сходинкою перед перетворенням дитини на підлітка, коли вона почне ухвалювати рішення, які можуть вкрай здивувати дорослих. 

 

Слід завжди прислухатися до дитини й давати необхідні поради. Необхідно навчити дитину, що бути вільною означає нести відповідальність. Вона повинна розуміти, що, користуючись певними правами, їй слід виконувати деякі обов’язки. Ми маємо обирати стратегію виховання на основі досвіду, а не ідеї гіперопіки. Гіперопека позбавляє дітей права голосу й ставить перед ними ідеальні цілі, яких неможливо досягнути. Ніколи не забувайте про це.