ФРАЗИ БАТЬКІВ, ЯКІ ДАРУЮТЬ ДІТЯМ КОМПЛЕКСИ

Навіть у люблячих батьків трапляються сплески гніву й невдоволення дитиною. У такі моменти роздратування дорослі здатні вимовити слова, які можуть дуже сильно поранити маленьку людину / малюка / дитину, поселити в її душі невпевненість, страх і розпач. Фахівці програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова рекомендують ознайомитися з переліком фраз, від яких психологи радять утриматися в розмові з дитиною, щоб не зашкодити її самооцінці й не завдати емоційної травми. 

 

Діти, що вередують, часто чують від своїх батьків фрази на кшталт «Будеш продовжувати так поводитися, я піду!». Загроза «залишитися одному» діє на дитину подібно до вироку й буквально означає для неї те, що вона позбавлена тепер батьківської підтримки та любові, вона нелюбима й мамі тепер усе одно, що з нею буде. Ось чому треба добре поміркувати, перш ніж кидати необдумані фрази. 

 

«Не пий холодну воду, бо горло заболить» 

 

Горло болить не від холодної води, а від невисловлених емоцій/думок. Якщо дитині не затикати рота тоді, коли вона говорить, кричить, плаче, а також не лаяти її за її слова, емоції та способи їх вираження, то горло боліти не буде. 

 

«Не балуйся з їжею» 

 

Діти взагалі не вміють балуватися. Вони пізнають світ і фізичні властивості предметів, зокрема їжі.

 

«Не дивися так близько, бо очі зламаєш / зір посадиш» 

 

Що означає «зламаєш»? Зір погіршується (людина стає короткозорою), коли формуються неприємні асоціації з майбутнім. Наприклад, коли дорослий говорить грубо: «Ось виростеш — дізнаєшся», «Виростеш — зрозумієш, як важко жити/заробляти тощо». А також людина стає короткозорою, коли вона відмовляється бачити деталі, також через заборони щодо цього. Діти дуже люблять усе розглядати, усього торкатися, зокрема й на вулиці, а дорослі їх смикають, «наїжджають» на них, вимагають не вовтузитися, не колупатися. Батьки всіляко витягують дітей із макросвіту в доросле нудне життя. 

«Досить дуріти/балуватися/біситися» 

Та із чого це? Коли ще дуріти, як не в дитинстві? Якщо в дитинстві не дуріти як слід, то потім це бажання «побути клоуном» постійно вилазитиме в дорослому віці в найдивніших формах та образах на тлі загальної серйозності людини. Ще й супроводжуватиметься внутрішньою незадоволеністю. 
 

«Що ти таке кажеш! Як тобі не соромно?!» 

 

Дуже загрозливо вішати на дитину сором і почуття провини. Дорослий скидає власну відповідальність за себе, свій стан, свій рівень свідомості, свій метод виховання на дитину. І потім дитина живе із цим чужим вантажем, хворіє, стає нещасною, озлобленою на світ, починає капостити й вередувати. 

 

«Досить ревти! Заспокойся!»

 

Це все одно що сказати «Досить очищати свою душу, залиш внутрішній біль у собі й живи з ним далі, вдай, що тобі не боляче, обдури себе». Невиплаканий біль завжди накопичуватиметься, і через це дитина ставатиме злішою та черствішою.

«Упадеш, ударишся, боляче буде»

 

Якщо так казати дитині, то так і буде. Ці слова — це не застереження для дитини, а факти, які програмують її свідомість на такий результат подій. Замість таких фраз потрібно допомогти дитині спробувати себе там, де вона ще не спробувала, дати їй руку допомоги, надати підтримку, вселити в дитину впевненість у її силах і здібностях. 

 

«Я тебе не люблю» 

 

Найстрашніша фраза, яку може почути від вас ваша дитина. Це завжди травма для малюка, адже такі слова переконують його в тому, що «він поганий» і «більше не потрібен». Ніколи так не говоріть, а завжди підкреслюйте, що ви любите свого малюка навіть тоді, коли він погано поводиться та вередує.

«Та кому ти потрібний!» 

 

Фраза, яку часто використовують батьки нібито для того, щоб позбавити дитину дитячих страхів, що не мають підстав, у відповідь на скаргу про захист: «Мамо, мене хоче з’їсти страшне чудовисько». Почувши таку фразу, дитина може подумати, що, крім вас, вона не потрібна взагалі нікому й ви робите велику послугу, що живете з нею. Такий висновок може призвести до заниженої самооцінки, нетовариськості, комплексів і страху перед спілкуванням. Тому, допомагаючи дитині позбутися дитячих страхів, скажіть їй, що вона для вас занадто дорога, щоб ви дозволили якомусь чудовиську навіть близько підійти до неї. 

 

«Не слухатимешся, прийде поганий дядько (міліціонер / Баба Яга / Лісовик тощо) і забере тебе!» 

 

Дитина з міцними нервами й гарним почуттям гумору в кращому разі скоро перестане реагувати на подібні заяви. А ось більш тривожний малюк може пережити сильний переляк і заробити фобію. 

 

Єдине, чого досягнуть батьки в результаті застосування подібних фраз, — це підвищена тривожність, нервові зриви, погіршення дисципліни й поведінки в дітей. Будувати свій авторитет на страху — це глухий шлях, завоювати довіру й повагу можна набагато більш гідними та приємними для вас і дитини способами. 

 

«Ти поганий!» 

 

Дитячі психологи в один голос стверджують, що не можна засуджувати саму дитину, можна лише засуджувати її вчинки й дії. Не можна говорити дитині, що «вона погана» — правильно говорити, що вона «вчинила погано». Діти молодшого віку не ставлять під сумнів наші слова, вони беззастережно вірять усьому, що ми їм скажемо. Якщо дитині постійно говорити, що вона ледачкувата, жадібна й бруднуля, то не дивуйтеся, що врешті-решт вона поводитиметься відповідно. 

 

«Нічого в тебе не вийде — дай зроблю сама!» 

 

Така фраза заздалегідь програмує дитину на невдачу. Поступово в малюка з’являється впевненість у тому, що він незграбний, неспритний, невправний і дурний невдаха, який не здатний нічого зробити самостійно без допомоги мами. Така дитина дуже невпевнена в собі. Ніколи не виявить ініціативи. А навіщо, усе одно нічого не вийде. Тому, якщо ви чуєте від своєї дитини заяву «Я сам!», підтримайте малюка в його прагненнях, виявіть терпіння та обов’язково похваліть.

 

«Надійся тільки на себе, ніхто тобі не допоможе, адже світ проти тебе» 

 

Такі фрази можуть почути від своїх батьків слабкі, невпевнені й фізично неміцні діти, яких батьки подібними твердженнями намагаються привчити до самостійності та здатності постояти за себе. Але в результаті представляють і так страхітливий навколишній світ для дитини ще більш загрозливим і навіть небезпечним. Дитина стає настороженою, недовірливою, замкненою, уникає спілкування з дітьми й дорослими, адже ніколи не знаєш, звідки чекати каверзи. Важливо формувати в дитини позитивний погляд на світ, і лише помилки у вихованні можуть налаштувати її проти оточення.

 

«Чому ти не можеш поводитися так само добре, як твоя сестра?», «Петя вже давно вміє читати, а ти навіть букв не знаєш!» 

 

Подібні порівняння, особливо з братом і сестрою, діти дуже болісно сприймають, і вони викликають почуття нездорового суперництва. Дітям дуже важливо знати, що ви їх любите просто так, а не за набуті навички чи особливі таланти.

 

«Чому ти досі танцюєш так погано?», «Що ж ти не посів перше місце?» 

 

Такі фрази показують дітям, що вони ніколи не будуть достатньо гарними, щоб задовольнити всі вимоги своїх батьків. Щоб заслужити стримане схвалення, доведеться стрибнути вище голови й ніколи не опускатися нижче за вершину. Батькам варто пам’ятати, що для дітей дуже важливе їхнє схвалення, особливо в ті моменти, коли все виходить не так, як хотілося б. «Третє місце? Це ж чудово! Наступного разу підготуємося ще краще! Але я тобою дуже пишаюся!» Підтримка й любов батьків — це найкраща мотивація в досягненні успіхів.