ДИТЯЧІ ДУМКИ ПРО САМОГУБСТВО: ЯК НЕ ПРОҐАВИТИ ВАЖЛИВИЙ ДЗВІНОЧОК

Рішення дитини про самогубство і його реалізація відбувається не раптово, а протягом тижнів, а то й місяців, і весь цей час супроводжується сигналами лиха, спрямованими до дорослих: мені погано, мені нестерпно погано. Більшість причин, що штовхають дітей та підлітків на самогубство, не помічаються у дорослому світі. Тому спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова вирішили розповісти батькам, як помітити підготовку дитини до самогубства та запобігти нещастю.
  

Самогубство – реакція людини на проблему, яка здається їй нездоланною. Однак зазвичай як психологічний стан, що передує суїциду, розглядається не тривога, а депресія.  

Типові симптоми депресії у будь-якої людини: пригніченість, туга, почуття провини і безвиході, часто з думками про смерть; зниження активності, пам'яті, креативності; труднощі в ухваленні рішень; апатія, слабкість, млявість; поганий сон. 

Якщо дитина серйозно задумала вчинити самогубство, про це можна здогадатися за рядом характерних поведінкових ознак: 

• дитина прямо і явно говорить про смерть: «Я збираюся померти»; «Я не можу так далі жити»; 
• побічно натякає про свій намір: «Тобі більше не доведеться хвилюватися за мене»;  
• багато жартує на тему самогубства; 
• дитина публікує відповідні статуси в соціальних мережах: «Зупиніть Землю, я зійду», «Стільки печалі і смутку останнім часом»; 
• дарує власні речі, що мають для неї велику особисту значимість, іншим людям; 
• йде на несподіване примирення з давніми ворогами; 
• дитина демонструє полярні зміни в поведінці: в їжі (втрата апетиту/схильність до переїдання), уві сні (міцний сон/безсоння); у зовнішньому вигляді (неохайність), у шкільних звичках (пропуск занять, невиконання домашнього завдання, уникнення спілкування з однокласниками); 
• відчуває дратівливість, похмурість; 
• замкненість від родини і друзів; 
• дитина сповнена відчуття раптової ейфорії, яка різко переходить у відчай; 
• відчуття безпорадності та безнадії. 

Що робити батькам?
  
• ні в якому разі не залишайте невирішеними проблеми, що стосуються збереження фізичного та психічного здоров'я дитини; 
• аналізуйте разом із сином або донькою кожну скрутну ситуацію;  
• вчіть дитину з раннього дитинства брати відповідальність за свої вчинки і рішення, передбачати наслідки вчинків, сформуйте у неї потребу шукати відповіді на запитання: «Що буде, якщо...»; 
• виховуйте в дитині звичку розповідати батькам не лише про свої досягнення, а й про тривоги, сумніви, страхи; 
• своєчасно відповідайте на дитячі запитання стосовно різних проблем фізіології; 
• не іронізуйте над дитиною, якщо в якійсь ситуації вона проявила слабкість фізично і морально, їй необхідно допомогти та підтримати, вказати можливі шляхи вирішення наявної проблеми; 
• обговоріть з дитиною роботу служб, які можуть надати допомогу в ситуації, пов'язаній з ризиком для життя; 
• запишіть дитині свої робочі номери телефонів, а також номери телефонів людей, яким ви самі довіряєте, щоб у разі критичного стану дитина своєчасно отримала допомогу та підтримку. 

Які б ознаки поведінки ви не помітили у своєї дитини, дуже важливо не боятися говорити з нею про самогубство. Повірте, діалог на цю тему не може бути причиною скоєння суїциду. Дуже часто відверта бесіда стає першим кроком до попередження трагедії.