ДИТЯЧІ ДУМКИ ПРО САМОГУБСТВО: ЯК НЕ ПРОҐАВИТИ ВАЖЛИВИЙ ДЗВІНОЧОК
Рішення дитини про самогубство і його реалізація відбувається не раптово, а протягом тижнів, а то й місяців, і весь цей час супроводжується сигналами лиха, спрямованими до дорослих: мені погано, мені нестерпно погано. Більшість причин, що штовхають дітей та підлітків на самогубство, не помічаються у дорослому світі. Тому спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова вирішили розповісти батькам, як помітити підготовку дитини до самогубства та запобігти нещастю.
Самогубство – реакція людини на проблему, яка здається їй нездоланною. Однак зазвичай як психологічний стан, що передує суїциду, розглядається не тривога, а депресія.
Типові симптоми депресії у будь-якої людини: пригніченість, туга, почуття провини і безвиході, часто з думками про смерть; зниження активності, пам'яті, креативності; труднощі в ухваленні рішень; апатія, слабкість, млявість; поганий сон.
Якщо дитина серйозно задумала вчинити самогубство, про це можна здогадатися за рядом характерних поведінкових ознак:
• дитина прямо і явно говорить про смерть: «Я збираюся померти»; «Я не можу так далі жити»;
• побічно натякає про свій намір: «Тобі більше не доведеться хвилюватися за мене»;
• багато жартує на тему самогубства;
• дитина публікує відповідні статуси в соціальних мережах: «Зупиніть Землю, я зійду», «Стільки печалі і смутку останнім часом»;
• дарує власні речі, що мають для неї велику особисту значимість, іншим людям;
• йде на несподіване примирення з давніми ворогами;
• дитина демонструє полярні зміни в поведінці: в їжі (втрата апетиту/схильність до переїдання), уві сні (міцний сон/безсоння); у зовнішньому вигляді (неохайність), у шкільних звичках (пропуск занять, невиконання домашнього завдання, уникнення спілкування з однокласниками);
• відчуває дратівливість, похмурість;
• замкненість від родини і друзів;
• дитина сповнена відчуття раптової ейфорії, яка різко переходить у відчай;
• відчуття безпорадності та безнадії.
Що робити батькам?
• ні в якому разі не залишайте невирішеними проблеми, що стосуються збереження фізичного та психічного здоров'я дитини;
• аналізуйте разом із сином або донькою кожну скрутну ситуацію;
• вчіть дитину з раннього дитинства брати відповідальність за свої вчинки і рішення, передбачати наслідки вчинків, сформуйте у неї потребу шукати відповіді на запитання: «Що буде, якщо...»;
• виховуйте в дитині звичку розповідати батькам не лише про свої досягнення, а й про тривоги, сумніви, страхи;
• своєчасно відповідайте на дитячі запитання стосовно різних проблем фізіології;
• не іронізуйте над дитиною, якщо в якійсь ситуації вона проявила слабкість фізично і морально, їй необхідно допомогти та підтримати, вказати можливі шляхи вирішення наявної проблеми;
• обговоріть з дитиною роботу служб, які можуть надати допомогу в ситуації, пов'язаній з ризиком для життя;
• запишіть дитині свої робочі номери телефонів, а також номери телефонів людей, яким ви самі довіряєте, щоб у разі критичного стану дитина своєчасно отримала допомогу та підтримку.
Які б ознаки поведінки ви не помітили у своєї дитини, дуже важливо не боятися говорити з нею про самогубство. Повірте, діалог на цю тему не може бути причиною скоєння суїциду. Дуже часто відверта бесіда стає першим кроком до попередження трагедії.
