«ЧОТИРИ ЗОНИ ГІППЕНРЕЙТЕР»
Книжки Юлії Гіппенрейтер – знаного дитячого психолога та педагога – є настільними для багатьох батьків, які щодня удосконалюють свою педагогічну майстерність. В одній із них фахівець розповідає про чотири кольорові зони поведінки дитини, що є наочним регламентом її діяльності. Проте чи легко визначити батькам, які саме дії їхніх дітей належать до кожної із зон? І тут стануть у нагоді поради практичного психолога Анни Луньової, яка розповіла про труднощі використання цього методу для батьків. Спеціалісти Фонду Ріната Ахметова радять дізнатися її думку.
Правила та обмеження обов’язково повинні бути в житті кожної дитини. Вони допомагають структурувати світ, дають відчуття стабільності. Але їх не має бути занадто багато, і вони повинні бути гнучкими.
Знайти золоту середину чудово вийшло у Ю. Б. Гіппенрейтер, яка описала чотири кольорові зони поведінки дитини: зелену, жовту, помаранчеву і червону.
1. У зелену зону автор помістила все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд або за бажанням. Наприклад, в які іграшки грати, в який гурток записатися, з ким дружити… Залежно від віку дитини та її особливостей.
2. Дії дитини, для яких їй надається відносна свобода, знаходяться в жовтій зоні. Їй дозволяється діяти за власним вибором, але в рамках визначених обмежень. Інакше кажучи, вона може вирішувати сама, але за умови дотримання деяких правил. Наприклад, можна сісти за уроки, коли хочеш, але треба закінчити роботу до 8-ї години вечора.
3. У помаранчевій зоні знаходяться такі дії дитини, які загалом нами не схвалюються, але через особливі обставини зараз допускаються. Наприклад, після довгої відсутності тато приїжджає в 10 годин вечора, і дитині дозволяють не лягати спати до його появи. Або малюк наляканий страшним сном, і мати бере його в своє ліжко, поки він не заспокоїться.
4. Нарешті, в останній, червоній зоні знаходяться дії дитини, неприйнятні ні за яких обставин. Це наші категоричні «не можна», де не може бути винятків: не можна гратися з вогнем, ламати речі, ображати маленьких, перебігати дорогу…
На основі даного матеріалу я вирішила зробити вправу, яка допоможе батькам проаналізувати власну систему правил і подивитися зі сторони, наскільки жорсткою чи навпаки м’якою вона є.
У кольоровий бланк батьками заносяться правила, що діють у сім’ї, дотримуючись зон, які визначила Ю. Б. Гіппентрейтер. Цей етап досить важливий, оскільки демонструє знання правил самими батьками. В мене на тренінгу була мама, яка не могла розібратися що, куди, в яку зону писати. Як ви думаєте, якщо батькам складно орієнтуватися в правилах, то дітям як? З обговорення виявилось, що, дійсно, з дотриманням правил у дитини є проблеми.
Після обговорення існуючої системи правил починається наступний етап – батькам пропонується спробувати переставити правила чи то на сходинку нижче, чи на сходинку вище. З досвіду можу сказати, що більшість батьків починають розуміти, що занадто багато «не можна» існує в житті їхньої дитини. І найголовніше – вони починають описувати способи, як змінити ситуацію.
Джерело: dytpsyholog.com
