Знати, щоб перемогти. Як подолати стрес і повернутися до нормального життя?

Минулого тижня в Києві відбулася лекція «Психологічні наслідки пережитого насильства» в межах проекту Гуманітарного штабу Ріната Ахметова «Травма війни». Гештальт-терапевт Євген Гончарук, який спеціалізується на кризах і насильстві, дав практичні рекомендації, як людям подолати їхні наслідки.

«Гуманітарна криза в Україні почався приблизно рік тому, і призвела до величезної кількості людських страждань, зокрема, і психологічних, — вважає Євген Гончарук. — Мільйони жителів Донбасу стали заручниками ситуації. Зараз вони не відчувають себе в безпеці ані у власному будинку, ані в орендованій квартирі, коли втекли подалі від бомбардувань».

Із чим вони зіткнулися? Загроза здоров’ю й життю, позбавлення матеріальних благ, утиск прав, обмеження свободи, маніпулювання свідомістю — ось лише невеликий список проблем, із якими залишилися сам на сам жителі Південного Сходу.

Психологи знають, що якщо емоційні та фізичні страждання жертви насильства є досить сильними, то можна констатувати, що жертва переживає посттравматичний стресовий розлад. Це тривалий психологічний стрес, який може виникнути після перенесеної людиною фізичної або психологічної травми. Наслідки таких глибоких потрясінь, як, наприклад, сексуальне насильство, участь у військових діях чи інша жахлива подія, часто призводять до появи цілої низки симптомів стресу. Це можуть бути нічні кошмари, депресія, тривога, відчуття уразливості. Крім того, й учасників бойових дій, і жертв насильства мучать яскраві спогади про ситуацію, яка спричинила травму. Вони знову і знову переживають весь жах тієї трагедії.

Як фахівці визначають наслідки пережитого насильства:

1. Порушується звична картина світу. Всі ми віримо в те, що світ влаштований справедливо, і якщо ти добра людина, то з тобою нічого поганого трапитися не може. А насильство позбавляє нас ілюзій про безпеку світу.
2. Порушується базова безпека. Ми всі з дитинства звикли, що наша домівка — це наш притулок, найбезпечніше місце. Під час військових дій цей стереотип руйнується. Навіть у найбезпечнішому домі сховатися не можна! І це буквально вибиває ґрунт з-під ніг.
3. Порушується цілісність меж особистості. Як це проявляється? Людина перестає відчувати огиду до неприйнятних ситуацій, вона стає нерозбірливою в контактах, пригніченою, поглинає неймовірну кількість негативної інформації, дозволяє іншим проникати в особистий простір усупереч своїй волі. Люди вже не можуть адекватно оцінювати ситуацію.
4. Відбувається відігрування сцен насильства в ситуації «тут» і «зараз». У гештальт-терапії це називається — «незавершена ситуація». Жертви знову і знову потрапляють у ситуації, у яких до них можуть застосувати насильство в тій чи іншій формі. Вони в цьому не винні, це їхня трагедія на несвідомому рівні. Але і з їхнього боку певна частка провокацій є, і вони мають це усвідомлювати. Водночас жертви можуть себе ідентифікувати або з роллю жертви, або з роллю агресора-ґвалтівника. І потім ці відносини можуть програватися з психологом або близькими людьми.

Дуже важливо, щоб людина не залишалася сам на сам зі своєю проблемою, і не здавалася за жодних обставин. Вона має розуміти, що є не безвольною жертвою ситуації, а може на неї впливати і змінювати за власною волею. Людина має знайти нові опори у своєму житті.

Як подолати наслідки пережитого насильства:

1. Цілеспрямовано формувати безпеку у зв’язках і уподобаннях із людьми. Потрібно відновлювати почуття НЕ НЕБЕЗПЕКИ. Уявити своє найбільш «безпечне місце» й подумки повертатися туди. Важливо також знайти опору у стосунках, опертися на близьких людей, у яких ви впевнені.
2. Вибірково ставитися до будь-якої інформації, піддавати її сумніву, дотримуватися так званого «інформаційного посту». Потрібно відновлювати відчуття відрази до зла, тренувати здатність говорити «ні». Не дозволяти іншим людям проникати до вас у душу більше, ніж хотілося б вам. І не перетинати без потреби межі особистого простору інших людей.
3. Об’єднуватися у громади однодумців. У жителів східних регіонів сталося сильне порушення ідентичності, адже для людини дуже важливо бути причетною до якоїсь спільноти людей. І навіть якщо вони фізично й матеріально не постраждали, то психологічна травма найсильніша. Щоб подолати наслідки травми, людям треба об’єднуватися, допомагаючи одне одному.
4. Навчитися себе поважати і пропрацювати агресію. Водночас пасивно-агресивна жертва начебто й хоче допомоги, але зробить усе, щоб її не прийняти. Такий опір — один із найскладніших. Формально такі люди погоджуються виконувати всі рекомендації, але чомусь нічого з цього не виходить. У таких критичних ситуаціях не соромно боятися й не соромно приймати допомогу!

«Важливо зрозуміти, що війна рано чи пізно закінчиться. І жертвою насильства людина не буде вічно. Якщо ви не можете самостійно впоратися з психологічною травмою, звертайтеся до фахівців. Індивідуальне або групове консультування, спрямоване на надання підтримки, нерідко допомагає полегшити тяжкість травми. Порада на перший погляд, занадто проста, але повірте на слово — вона ефективна!», — переконаний Євген Гончарук.