Жіноче обличчя благодійності. КАТЯ УМАНЕЦЬ
Жінки-герої, без яких сьогодні неможливо уявити роботу Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, живуть поруч із нами. Їх – тисячі. У перший місяць весни ми публікуємо цикл найяскравіших історій про їхні звитяги, життя у війні та віру в краще.
19-річна Катя Уманець з Антрацита Луганської області сповнена рішучості знову навчитися ходити й допомагати іншим людям. Її історія скидається на кошмарний трилер, але дівчина готова подолати всі труднощі заради кохання.
Життя Каті перевернув листопадовий вечір 2014 року. Трагедія сталася на автобусній зупинці поряд із її будинком. Дівчину разом із юнаком розстріляли заради забави. Закохані вижили, але Катя виявилася прикутою до інвалідного візка.
«Дізнавшись від лікарів страшний діагноз, я викликала Максима на серйозну розмову, – розповідає Катя. – «Розумію, що тобі потрібна здорова дівчина, яка зможе народити дітей, – сказала йому. – Пропоную розлучитися друзями». Максим зблід: «Що ти кажеш?! Я тебе не покину!» – «Навіть якщо я ніколи не зможу ходити?» – «Значить, все життя буду носити тебе на руках». Після таких слів у мене ніби щось перевернулося. Я подумала: якщо Максим так сильно мене кохає, заради цього варто жити й боротися. І почала виконувати доступні мені фізичні вправи».
З перших днів трагедії дівчиною опікувався Гуманітарний штаб Ріната Ахметова. Вона пережила численні операції і два тривалі курси реабілітації. У слов’янському санаторії стався величезний прорив. Катя змогла стояти з підтримкою. За словами реабілітолога, він бачив таке вперше. Багато людей із травмою спинного мозку досягають подібного результату за п’ять, а то й шість років. «У дівчини найсильніша мотивація. Вона буде ходити!», – упевнений тренер.
Восени минулого року штаб забезпечив Катю спеціалізованою конструкцією. Дві пари ортезів і корсет допомогли їй зробити перші кроки.
«Тепер стояти й робити перші кроки дочка може самостійно. Але без допомоги благодійників придбання ортезів так і залишилося б нездійсненною мрією», – зізнається Олена Уманець, мати Каті.
Щоб навчитися знову ходити, будуть потрібні великі зусилля. Але Катя посміхається крізь біль. «Раніше я й подумати не могла, що це звичайні речі можуть принести стільки радості. Гуманітарний штаб Ахметова зробив мені безцінний подарунок. Подарував можливість здійснити свою мрію», – вважає дівчина.
За останні два роки Катя вже не раз довела, що може досягти своєї мети. Минулого року вона вступила до університету на психолога. Навчається дистанційно. Але дуже вірить, що скоро зможе прийти на заняття самостійно. «Хочу особистим прикладом показати людям, що людина може все, головне – йти до своєї мети», – каже Уманець.
