«З моїх ран витягли півтора кілограми скла та будматеріалів»: дівчина з Одещини довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Отримала множинні травми і мало не втратила близьких друзів. Такими для Діани Скалозуб стали наслідки ракетного удару по курортному селищу Сергіївка у ніч на 1 липня 2022 року. Тоді було зруйновано багатоповерхівку та дві бази відпочинку, 22 особи загинуло, 38 отримали поранення. Своєю історією Діана поділилася з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Коли стало зрозуміло, що почалася війна, Діану та її подругу родичі вивезли з Білгорода-Дністровського до Молдови. Але згодом вони повернулися, адже у місті було доволі спокійно.  

«У нас є компанія з п’ятьох друзів, троє 21-річних та двоє дівчат 17 та 18 років. Хлопці отримали дипломи, дівчата здали складні сесії, тож хотілося чимось себе порадувати. Поїхали на два дні на базу відпочинку до Сергіївки. Там немає військових об’єктів, блокпостів, тихе місце», — розповідає Діана.

Приїхали туди  29 червня. Було дуже спокійно, тихо, багато дітей. У ніч на перше липня друзі розійшлися по кімнатах. Діана сиділа з телефоном у руках, коли стався вибух. 

«Для мене все просто згасло. Запах тротилу. Світла немає. Я подумала, що ми під завалами. Перша думка: у мене в руках телефон, я можу зателефонувати татові. Головне, щоб нам вистачило повітря, нас врятують. Але телефон не реагував. Мені на голову щось впало, обличчя було в крові», — згадує дівчина. 

Вона поворушила руками у повітрі та зрозуміла, що не перебуває під завалами. Її хлопець Олексій сильно постраждав — складний відкритий перелом ноги — та зовсім не міг йти. Інші друзі зустрілися у коридорі: живі, але поранені. У той момент стався приліт по дев’ятиповерхівці поруч. Вони вийшли на вулицю і почали телефонувати рятувальникам, батькам... 

«Було дуже страшно. Ми сіли на землю, намагаючись не відключатися через крововтрату. Кричали Олексію, який залишався у будинку. Коли усвідомили, що можемо не вижити, мій моральний стан сильно похитнувся, і я зрозуміла, що життя дуже тендітне», — зізнається Діана. 

Усіх забрали до лікарні, де Діана лежала три тижні із важкими травмами. З її тіла дістали цвяхи, а також півтора кілограми скла та будматеріалів. Скло продовжує виходити з-під шкіри й досі. Коли виписалася, дізналася, що в Одесі є пластичний хірург Артур Тумбашян, який оперує людей з Сергіївки. Він одразу відгукнувся та допоміг Діані, за що вона йому вдячна. 

«Я мрію про перемогу України якомога швидше. А тоді вже всі інші мрії почнуть здійснюватися. Вірю в перемогу всією душею», — каже дівчина. Дивіться та слухайте її історію за посиланням bit.ly/3SZLAhJ

Свою історію Діана Скалозуб довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 40 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001