«Якщо не я, то хто?» Історія мами-виховательки ДБСТ із Кам’янського

Лариса Мусієнко, мама-вихователька Дитячого будинку сімейного типу із міста Кам’янського Дніпропетровської області, поділилася з програмою «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» своєю неймовірною історією створення ДБСТ.

Лариса Мусієнко – надзвичайна жінка, вона одна з перших в області створила дитячий будинок сімейного типу та сама виховує дітей.

Зараз в ДБСТ знаходиться під опікою семеро дітей від 12 до 16 років, серед них є діти з інвалідністю.

Історія ДБСТ розпочалася шістнадцять років тому, коли жінка вирішила взяти на виховання п’ятьох племінників, а потім взяла й інших діток.

«На жаль, мій брат та його жінка не могли належно виховувати дітей. Племінники багато часу проводили у мене. Тому я вирішила оформити над ними опіку», – розповідає жінка.

Окрім прийомних дітей, Лариса має двох біологічних дітей: сина Сергія та дочку Анну. На момент прийняття рішення щодо взяття племінників під опіку сину було 19 років, а донечці 3 роки.

Сину, Сергію Матяшу, зараз вже 35 років. Він теж пішов стопами матері та створив ДБСТ разом зі своєю дружиною. Доньці Анні виповнилося 19 років.

«Мій син активно допомагав мені з вихованням дітей. Тому три роки назад він вирішив, що теж хоче допомагати дітям, які залишилися без батьківського піклування, і створив дитячий будинок сімейного типу», – з гордістю повідомляє Лариса.

Жінка розповіла, що спочатку вона зі своїми дітьми та племінницями жила в квартирі у Дніпрі, а в 2013 році вони переїхали до Кам’янського. В 2015 році Лариса придбала великий будинок та взяла під опіку ще шістьох дітей. Так і був створений ДБСТ.

«Створити ДБСТ я вирішила тоді, коли зрозуміла, що можу дати дітям свою любов, знання і турботу. Я завжди керувалася відомим гаслом: “якщо не я, то хто? ”», – каже жінка.

Лариса згадує, що на той час, коли оформила опіку над племінницями, Дарині було 13 років, Владу – 10, Тамарі – 8, Марині – 11, а Валерії – 9 місяців. Зараз вони вже дорослі.

Мама-вихователька вже випустила із-під своєї опіки шістьох дітей, зараз вони навчаються у середніх навчальних закладах. Деякі дівчата навіть завели свої сім’ї та стали хорошими матерями.

«Мої діти – успішні. Один із моїх хлопців, Денис, навчається в Університеті митної справи та фінансів (УМСФ) у Дніпрі!» – з радістю зазначає Лариса.

Зараз під опікою жінки залишилося семеро вихованців: Валерія (16 років), Вікторія (16 років), Світлана (15 років), Даша (12 років), Руслан (14 років), Максим (14 років), Олексій (14 років). Діти навчаються в школі та відвідують різні гуртки. 

«Діти – дуже хороші та добрі. Вони приносять додому безпритульних собак і котів, щоб не замерзли. Ми їх лікуємо й шукаємо тваринкам новий дім», – говорить про доброту своїх дітей жінка.

Також мама-вихователька розповідала про побут та традиції своєї сім’ї: «У нашій родині ми все робимо разом, і готуємо, і прибираємо, й допомагаємо один одному. Навіть ремонт робимо самі, ці навички дітям знадобляться у майбутньому».

Серед сімейних традицій Лариса окремо виділила святкування днів народження, наголосила, що дуже важливо пам'ятати ці дати й вітати кожного члена родини.

«У нас прийнято організовувати святкування, придумувати різні вистави на свята, бути дружними та обов'язково підтримувати один одного, бо ми – одна родина», – каже жінка.

Також мама-вихователька додала, що діти мріють про те, щоб якнайшвидше закінчилася війна.

«Діти дуже хочуть миру. Вони все розуміють. Вони хочуть поїхати на море. Ми раніше на море щороку їздили, а зараз навіть не можемо в ліс піти прогулятися, тому що там можуть бути міни. Страшно!» – зі смутком констатує Лариса.

Але родина не втрачає надії на Перемогу. Кожне свято дарує їм позитивні емоції та віру в те, що «Все буде Україна!».

Жінка радить майбутнім батькам-усиновлювачам ніколи не чекати від дітей якоїсь швидкої віддачі, віддача буде потім. Лариса вважає, що зараз головне – це дати дітям гарне виховання та гідне життя.