«Якщо мама поруч – я не боюся»
Здавалося б, уже скільки разів писано-переписано про життя людей у сірій зоні на Донбасі. Напевно вже кожен розуміє і співчуває біді цих людей, змушених витрачати сили на банальне виживання й порятунок дітей. Неможливо спокійно мовчати, побачивши малюків, що падають на землю у разі гучних звуків, або підлітків, які бліднуть від гулу літака. Залишається тільки здогадуватися, як їхнім батькам, які ось уже кілька років живуть із болем у серці за себе і своїх чад.
ПОЇХАЛИ НАЗАВЖДИ. В Алли та Віктора Шевченків п’ятеро дітей. У 2014 році сім’я виїхала із Шахтарського району під Донецьком, який став полем бойових дій. Поїхали недалеко, у Мар’їнський район. Але й там, як виявилося, про спокій можна тільки мріяти. «З будинку виїхали ми восени 2014 року. Як і всі, думали ми, що їдемо ненадовго, що скоро все закінчиться, і можна буде повернутися. Але життя розпорядилося так, що ми тут під Мар’їнкою залишилися надовго, а тепер уже, найімовірніше, назавжди, – каже Алла. – Куди нам ще тікати?».
П’ятеро дітей Шевченків навперебій запевняють, що прекрасно пам’ятають, як три роки тому біля їхнього будинку снаряди буквально орали землю, а в сусідів загорівся паркан. При цьому наймолодшому члену сім’ї – Руслану – лише 6 років! «Голосно бабахає й будинок хитався, що мало не впав, – згадує Руслан. – Зараз ми живемо в новому будинку, але тут теж іноді бабахає. Іноді страшно, коли поруч нікого немає. А якщо мама поруч, я нічого не боюся!».
«П’ЯТІРНЯ». Алла розповідає, що в старших дітей-школярів лікарі виявили проблеми із серцем. При цьому до початку воєнних дій усі Шевченки були абсолютно здорові. «Лікар сказав, що це від перенесеного стресу. Порадив дітям забезпечити максимальний спокій і посилене харчування. Але ні того, ні іншого я їм поки дати не можу», – мало не плаче жінка.
Батько сімейства Віктор зараз на пенсії, але вдома не сидить: їздить на заробітки. На його шахтарську пенсію й допомогу багатодітній сім’ї Алла намагається підняти на ноги свою «п’ятірню», як ласкаво називає вона дітей.
ДІТИ РОСТУТЬ. «Посилене харчування, звичайно, це добре, але не завжди вдається купити щось, крім найнеобхідніших продуктів, – каже мама п’ятьох дітей. – Дітей же треба взути, одягнути… У нас, звичайно, є город, але поки з нього не дуже багато збираємо. У нас головна допомога від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Коли хлопці-волонтери привозять продуктові пакети, значить, буде гулянка. Якби не ця допомога, ми б і харчувалися однією картоплею та капустою з городика. А так, є і крупи, і макарони, і паштет. Діти ростуть, здоров’я їхнє, слава Богу, не гіршає. Отже, все буде добре. Тільки б війна скоріше закінчилася».
Нагадаємо, за час своєї роботи Гуманітарний штаб Ріната Ахметова видав понад 11 млн 776 тис. продуктових наборів з обох боків лінії розмежування. До складу продуктового набору для дорослих входять паштет, горох, соняшникова олія, борошно, цукор, макарони, вівсяні пластівці. У дитячі набори виживання додані манна крупа й кукурудзяні пластівці.
Газета «Сегодня» від 07.06.2017
