«Наше село окупували, а з родичів зробили терористів»: Світлана з Донеччини довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Світлана Фоменко жила в селі Вільному. Це неподалік від Волновахи. Вона встигла виїхати одразу, як почалася повномасштабна війна, але її близькі сповна відчули, як це — коли в твій дім приходить російський окупант. Свою історію вона довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

У розповіді Світлани дуже багато вдячності людям, віри ЗСУ і любові до Батьківщини. А ще — пам’яті про пережитий страх. Страх за життя найрідніших, із якими довго не було зв’язку.

«Ми з сестрою виїхали після перших вибухів — рятували дітей. А наші батьки, бабуся й дідусь лишилися. Дуже швидко село окупували. Вороги всюди почали проводити обшуки», — говорить Світлана.

Вона — працівниця культури. Із колегами брала участь в етнофестивалях. Так у неї вдома й опинився прапор Молдови. Але російські військові були переконані, що це прапор «Правого сектору».

Згодом близько 40 людей із Вільного російські військові відправили на так звану фільтрацію. Серед них були й рідні Світлани. Їхні будинки зайняли російські військові.

«Коли дідусь прийшов додому і сказав, що "я — хазяїн", його просто не впустили на поріг. Віддали йому тільки вставні зуби», — розповідає Світлана.

Про українську мову в селі на Донеччині, чи вдалося її близьким виїхати і те, чому дорослих рятують діти, а не навпаки, Світлана розповідає за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/stories/mi-todi-ryatuvali-ditej-vid-vijni-a-naspravdi-voni-nas-ryatuyut-shodnya

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею «Голоси Мирних» https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.