Як змінилося усиновлення за останні 10 років. Загальні тенденції від експерта Людмили Волинець

Програма “Рінат Ахметов - дітям. Сирітству - ні!” займається не тільки фото та відеозйомкою дітей з інтернатних закладів, а збирає експертну думку фахівців цієї галузі. Так, ми попросили Людмилу Семенівну Волинець - відомого експерта у сфері захисту прав дітей та з питань усиновлення - поділитися своїми думками щодо тенденцій в усиновленні та змін за останні 5-10 років у сфері усиновлення.

- Ставлення українців до процесу усиновлення почало змінюватися ще з 2005-2008 року.

Згадаємо, що 2008 рік був оголошений роком національного усиновлення. Тоді президент дякував усім усиновлювачам за те, що вони усиновили дітей, по 100 осіб щороку отримували державні нагороди за надання дітям можливості зростати у сімейному оточенні. Тоді, у 2008 році були запроваджені державні виплати сім’ям, які усиновили дітей. З актуальних питань усиновлення щороку приймали по 3-4 укази Президента.

Політика влади була спрямована на вдосконалення процесу усиновлення і підтримку усиновителів - і це найкращий двигун змін. Тоді президент проводив щорічні всеукраїнські наради, запрошував голів РДА, ОДА, і наголошував, що сприяння усиновленню - це надважливе у їхніх посадових обов’язках. Саме тоді і почалися глобальні зміни у процесах усиновлення в Україні.

Показником ефективності зробленого було щорічне зростання кількості усиновлених дітей. Так, у 2008 році громадяни України усиновили 2400 дітей.

Зараз ситуація інша, на жаль. У 2020 році цей показник становив всього лише 986 дітей, що вдвічі менш, ніж у 2005 році. Такий обвал усиновлення вимагає від виконавчої і законодавчої влади швидкого реагування на згортання національної системи усиновлення.

Змінилося і ставлення усиновителів до демографічних характеристик дітей, яких вони готові усиновити. Більшість кандидатів в усиновителі хотіли б усиновити маленьких і здорових дітей. Разом з тим, широке інформування про реальних дітей, які очікують на усиновлення, об’єктивна інформація про стан їх здоров’я і склад сімейних груп, дозволило з роками сформувати готовність громадян України усиновити не лише маленьких дітей, немовлят з пологового будинку, але й дітей більш старшого віку.

Так, у 2019 році громадяни України усиновили 68 дітей-сиріт віком від 11 до 17 років, та 217 дітей - віком від 6 до 10 років. У 2020 році громадяни України усиновили 148 дітей віком від 6 до 10 років, і 51 дитину віком 11-17 років.

Сам факт наявності таких усиновлень говорить про те, що люди змінили своє ставлення до усиновлення. Ще з 2008-2010 року почалося усиновлення українцями не по одній дитині, а сімейними групами (всіх братиків та сестричок з однієї сім’ї).  Такого до 2008 року таких випадків зовсім не було.

Останніми роками, як аргумент на користь ліквідації інтернатних закладів, чимало оприлюднюється випадків жорстокого ставлення до дітей між дітьми у інтернатних закладах. Як наслідок, громадяни України, під час соціологічних опитувань виявляють різне ставлення до дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування в залежності від місця їх перебування.

Громадяни висловлюють високий рівень співчуття до дітей без батьків, як таких, і значно менший рівень співчуття та готовності брати їх у свої сім’ї. Особливо дітей підліткового віку. Невиправдано часто звучить з високих трибун і твердження про те, що шанси дитини підліткового віку бути усиновленою фактично є мізерними. Такі твердження, на мій погляд, є дискримінацією дітей і не мають право на виголошування. Спростовуються такі твердження і тим, що громадяни України попри всі застереження все таки усиновлюють дітей підліткового віку.