Як запобігти формуванню тривожності в дитини? БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

Один із чинників розвитку посттравматичного стресового розладу в дітей – це складний психоемоційний фон у сім’ї. Сьогодні мені хотілося б обговорити про тривожних дітей. Тривожними діти не народжуються. Високий рівень тривоги дитини формується в сім’ї. Через що дитина може стати надмірно тривожною і як уникнути цього?

1. У разі стилю виховання з гіперопікою, дитина росте тривожною, невпевненою у собі і власних силах. Світ видається їй великим і повним небезпек.

2. Якщо один або обоє батьків самі тривожні й недовірливі, мають низьку самооцінку, залежні від думки людей навколо, то свої страхи і тривоги обов’язково передадуть «у спадок» дітям.

3. До дитини висувають завищені вимоги або вимоги не відповідають віку. У цьому разі, дитину буде переслідувати страх невдачі і страх негативної оцінки. Дитина постійно відчуває себе неуспішною.

4. Коли батьки часто звинувачують дітей у своїх станах або невдачах у взаєминах. «Ти не слухав маму, вона засмутилася й захворіла», «Ми з татом розійшлися, бо ти жахливо поводився, і ми постійно через тебе сварилися».

5. Дитина, яку виховують авторитарні батьки, також росте дуже тривожною – її переслідує страх покарання.

6. Якщо дитина народилася чутливою, то класичні батьківські «лякалки» міліціонерами, бабайками, чужими дядьками, які можуть дитину забрати, викликають у дитини багато страхів і, згодом, тривожність може стати частиною особистості дитини і призвести до розвитку неврозів.

7. Якщо батьки вкрай стримані в прояві власних почуттів, діти не мають можливості поділитися зі своїми переживаннями поруч із близькими людьми. Переживання накопичуються, рівень тривоги зростає.

8. Якщо дитина пережила травмувальну подію і їй вчасно не надали кваліфіковану психологічну допомогу, рівень тривоги може бути досить високим.

Невпевненість, нерішучість, тривожність поступово перестає бути епізодичними проявами і формує стійкі характерологічні особливості. Такі діти можуть бути замкнутими й нелюдимими, а можуть навпаки проявляти себе досить агресивно. Агресія, у цьому разі, також є похідною тривожності. Дитина, нападаючи, намагається себе захистити.

У силу того, що реальний світ виявляється для дитини повним тривоги і страхів, діти йдуть у світ фантазійний або віртуальний.

Високий рівень тривоги в дитини супроводжується заниженою самооцінкою.

Як ми вже говорили раніше, розвиток дитини завжди починається з точки спокою. Якщо дитина постійно перебуває в тривозі, її пізнавальні здібності різко знижуються, бо всі сили йдуть на те, щоб впоратися з тривогою і страхами.

Творчий потенціал тривожної дитини різко знижений або заблокований зовсім.

Що робити батькам, щоб допомогти дитині знизити рівень тривожності?

1. Першою і найголовнішою умовою є стабілізація власного стану. Якщо ви тривожні, у вас багато страхів, різних фобій, ви не впевнені в собі – почніть із себе! Зверніться по допомогу до фахівця.

2. Постарайтеся приймати дитину такою, якою вона є! Обов’язково «поверніть» дитині «право на чернетку». Поясніть, що всі люди роблять помилки, і помилки є завжди зоною росту людини!

3. Не висувайте завищених вимог, не будьте занадто суворі й не опікайте надмірно. Не сваріть, не звинувачуйте за невдачі, але й не кидайтеся в першу секунду на допомогу дитині – можливо, вона впорається самостійно. Зачекайте моменту, коли дитина сама звернутися до вас по допомогу.

4. Хваліть дитину навіть за невеликі успіхи!

5. Ніколи не звинувачуйте дітей у власних невдачах.

6. Формуйте в дитини почуття відповідальності.

7. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми.

8. Основний ваш посил дитині має бути «Я довіряю тобі, вірю у твої сили і здібності».

9. Дайте дитині зрозуміти, що любите її зовсім не за успіхи, а просто тому, що вона є.

Якщо вам складно самостійно впоратися із ситуацією, звертайтеся по допомогу до психолога. Чим раніше ви це зробите, тим швидше дитина відчує себе краще й тим нижчим буде ризик виникнення негативних наслідків!