“Як в нашій родині з’явився маленький братик!”. Усиновлена Влада розповідає про будення своєї сім’ї у проєкті “Я - усиновлена. Відверто про головне”

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” продовжує спілкуватися з усиновленими дітьми у проєкті “Я - усиновлена. Відверто про головне”. Наша героїня - 16-річна Влада розповідає про себе і про власне життя. У першій публікації Влада розповіла про свої мрії, навчання, про родину: Тут

Цього разу - про те, як в їхній родині з’явився маленький братик, якого взяли під опіку.

“Два роки тому в нашій родині з’явився молодший братик. Він під опікою, це майже теж саме, що й усиновлення, як і в мене.

Батьки готували нас із сестричкою для того. Ми сідали усі разом і обговорювали. Батьки питали, кого б ми хотіли взяти в нашу родину - хлопчика чи дівчинку. Я хотіла хлопчика, молодшого братика, щоб в мене була компанія. Так і погодилися.

І я дуже щаслива, бо в мене з’явився друг і той, про кого можна піклуватися. До зустрічі з Петриком ми готувалися. Аліса переїхала в мою кімнату, щоб у братика була власна кімната і власне ліжко. Потім усі разом ходили, купували речі для нього.

В перший день було так цікаво спостерігати, як він поводився. Петрику все було дивно, наче він вперше бачить стіл, меблі, людей, їжу. Вночі він боявся спати сам, тому мама була біля нього, заспокоювала. Вдень ми з ним гралися, книжки дивилися.

Мені подобається бути старшою сестрою. Дуже!

Іноді він робить те, що колись робила я. Наприклад, постійно ламає окуляри. Ну, тобто, він каже, що “вони самі зламалися”. В мене раніше теж таке було. Я не хотіла, але вони дійсно “ламалися самі”, через мою дитячу незграбність. Але мама дуже засмучувалась, бо все це - гроші, а окуляри в нас класні і зовсім недешеві. Батьки завжди купують нам гарні речі.

Взагалі, Петрику зараз складно. Я це бачу щодня. Але я - його друг, захисник і підтримка. Хоча за це мені іноді дістається “на горіхи”. Він може на радощах якогось камінчика кинути, або щось зламати. Мама через це з ним постійно говорить “суворим голосом”, але поки це не дуже допомагає.

Мені здається, я його розумію - він просто інакше не може. Ми вчимо його не битися,не руйнувати, а допомагати, підтримувати. Мабуть, там де він був до нас, можна було привернути увагу тільки через камінці або кулачки. Чому діти знаходяться в інтернатах? У деяких батьків немає можливості взяти дитину в сім’ю, а в деяких - утримувати власних дітей, піклуватися про них. Ось дітки і б’ються.

Нещодавно у Петрика запитали: “Яку сестричку ти любиш більше?” він назвав: “Владу, бо вона - мій друг”. І це правда".