Як обновити відносини з дитиною за допомогою казок: таємниці казкотерапії. Поради корекційного педагога

Як витримати сидіння в карантині? Вигадати щось нове, або згадати те, про що вже забули. Наприклад - казкотерапію! Корекційний педагог Наталія Липовець розповіла програмі "Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!" декілька секретів відновлення зацікваленності й таємниць!

У кожному домі, де живуть діти, завжди є безцінний скарб – дитячі книги. Вони можуть бути різними: оповідання, енциклопедії, збірники завдань на логіку, творчі підручники, і обов’язково - казки. Саме про казку ми сьогодні і поговоримо.

З давних давен, навіть коли ще не було книжок, мати розповідала дітям якісь історії – ті, що чула від своєї мами або бабусі в дитинстві, якісь вигадувала сама. Так з’явився жанр казки. Сьогодні ми маємо безліч варіантів чим зайняти дитину коли нам потрібно зробити особисті справи або справи по господарству.

Але в кінці дня ми, батьки, маємо нагоду створити унікальну атмосферу: півгодини казкотерапії.

Якщо є бажання творчо підійти до такого заняття, можна в окремій кімнаті, навіть серед розкиданих іграшок і дитячих речей, влаштувати справжній казковий палац. Для цього ми можемо покласти на підлогу пару теплих ковдр, вимкнути основне світло, і тихеньким голосом запропонувати дітям чарівну подорож у мир казок. Діти будуть у захваті, я вам обіцяю.

По-перше, це незвично. Просто так, без попередження, мама запропонувала щось нове.

По-друге, дитяча психіка обожнює таємниці, пригоди і атмосферу невідомого дійства. Особливо, якщо мама вигадає що вона перетворюється на Фею (вдягнувши на плечі якусь легку хустину і говорячи пошепки).

Ефект буде вражаючий!

Тож, пропоную починати свою власну терапію.

У перший раз (сподіваюсь, що буде і другий і третій) мама вирішує сама, яку казку будуть слухати діти. Малі та підлітки настільки будуть здивовані вашою незвичайною поведінкою, що наврядчи стануть перебирати казками. Тож, мама Фея – капітан, розташовує дітей в одній кімнаті так, як зручно дітям – і починає.

Повільно і чітко виголошуючи назву казку, мама заохочує дітей бути уважними, бо казка вже почалася! Навіть якщо хтось з дітлахів не захоче слухати, ви спокійно дозволяєте не слухати, а стежити за своїм братом чи сестрою. Тобто ви пропонуєте дитини бути помічником Феї. Для впевненості можна взяти якусь іграшку і уявити, що це чарівна паличка (згодиться і звичайна шкільна лінійка). Доторкнувшись до дитини, яка протестує слухати казку, ви чарівним і дуже спокійним голосом довіряєте(!) їй бути помічником Феї.

Грайте! Вигадуйте на ходу! Це сподобається слухачам. Отже, продовжуючи читання, ви робите перериви, якщо дітям є що сказати. Уважно слухаєте коментарі, але на правах Феї і капітана переключаєте їх увагу саме на події, які розгортаються в книзі. Щоб не перейти з читання на балачки, пропоную використовувати ту саму чарівну паличку, як елемент управління увагою і нагадування дітям хто тут режисер.

Всі ці дорослі методи керування колективом мама робить легко, граючи, без різких перепадів голосу на настрою.

Півгодини – це не багато і не мало. Цього достатньо.

Увага дітей – як ми знаємо – досить нестійка, тож мама-фея-капітан продовжуючи читання казки, охоплює своїм оком настрій дітей і може вирішити закінчити казочку на середини. Головна умова – завтра ввечері ми повернемося до казки, це буде цікаво. Щоб дехто з слухачів голосно не вимагав продовження, мама нагадує дітям про господарські обов’язки, які її чекають. Так легше переключити увагу дитини, повернути її з казкового чарівного дійства в реалії підготовки до сну.

Всі подібні заходи треба робити повільно, розуміючи, що кожна дитина має свій власний темп переключення в одного стану психіки (слухання) до іншого (дія).

Що відбулося за ті півгодини?

Мама скинула з себе дорослі обов’язки і сама включилася в гру, мама перезавантажилася. І - найголовніше - ви разом з дітьми спробували створити новий простір, нові враження, які об’єднують. Ваші діти отримали емоції, легкі і приємні, здобули досвід проживання чогось нового, невідомого. Можна привести ще багато аргументів, і всі вони будуть про пригоду.

Терапія – це пригода, казкотерапія – це пригода без травм, легка і природня. Нехай вас, батьки, не опанують сумніви щодо терапевтичного ефекту такої простої події як читання казки. В наукових дослідженнях багато спеціалістів по роботі з проблемами дитячої поведінки відзначають високу ефективність впливу казки на психіку дитини. Про це написано багато статей та видано немало книжок, є конкретні терапевтичні методики по роботі з казкою.

Не буду глибоко занурюватися в професійні терміни, скажу лише, що за півгодини ви пройдете багато процесів, які змінюють взаємини дорослого і дитини, створюють новий досвід довіри між вами, м’яко формують здорові стосунки між дітьми, роблять вашу родину більш міцною.