Враження Юлії Сінкевич від фестивалю короткометражок у Белграді та «золото» Мирослава Слабошпицького за фільм «Ядерні відходи»

Наша програма поспілкувалась з Юлією Сінкевич, менеджером міжнародних проектів «Одеського кінофестивалю» про подорож до Белграду та «Золоту медаль», яку отримала стрічка «Ядерні відходи» режисера Мирослава Слабошпицького. Програма І3 давно успішно співпрацює з Одеським кінофестивалем та режисером Мирославом Слабошпицьким, фільм «Плем’я» якого ми підтримали в рамках нашої грантової програми. Тож вітаємо наших друзів з такою перемогою!

Нагадаємо, що Бєлградський  міжнародний фестиваль документальних і короткометражних фільмів, проходив протягом 2-6 квітня у столиці Сербії. Про враження від відвідин фестивалю та перемогу української стрічки розпитувала Таміла Ташева. 

Т.Т.: Фільм «Ядерні відходи» вже отримав багато нагород, що так "чіпляє" в цьому фільмі, якщо сказати простіше -  в чому його унікальність? Чи очікуваною була ця "Золота медаль" у фестивалі у Белграді, адже кінокритики, зазвичай пророкують такі перемоги?

Ю.С.:  Фільм «Ядерні відходи», дійсно, вже побував на багатьох міжнародних кінофестивалях та отримав кілька престижних нагород, наприклад, «Срібний Леопард» фестивалю Локарно, проте, на 100% пророкувати перемогу все одно неможливо. 

Це залежить від багатьох чинників, як от: складу журі, їх особистих поглядів та вподобань, а також, власне,  і програми фестивалю в цілому, рівню фільмів. Перемога у Белграді  була неочікуваною, хоча сподівання, звісно ж, були. Вже після оголошення результатів я розмовляла з одним з членів журі і спитала, чи знала                                  вона щось про успіх фільму на інших фестивалях, на що вона відповіла, що беручись до роботи журі ніколи не читає "біографію" фільму, аби зберегти                                  неупереджене ставлення.

На мою власну думку, унікальність фільму "Ядерні відходи" у особистому художньому баченні режисера Мирослава Слабошпицького, яке одразу виділяє картину поміж інших. Кілька людей говорили, що після перегляду подумки постійно повертались до картини. І хоча тема Чорнобиля викликає зацікавленість в світі  - фільм є художнім витвором мистецтва без, так би мовити, "спекуляції" на болючій для України темі.

Т.Т.: Юліє, розкажіть, будь ласка, трохи про саму подорож і участь Одеського кінофестивалю в ньому?

Ю.С.: Белградський Фестиваль Короткометражного та Документального Кіно був 60-м ювілейним, тому звісно організатори зробили максимум для того, щоб проведення було помітною подією для Белграду. 

Відбувається фестиваль на трьох локаціях. Перша - «Дом Омладіне» (Dom Omladine) - це головний культурний центр в Белграді, який було відновлено після подій 1999 року. На сьогодні центр проводить сотні культуних заходів (фестивалі, концерти, виставки тощо) і є найбільш впливовим культурним осередком. Також покази відбувались у Культурному Центрі Белграду та у залі Фонтана. Окрім того, що фільм Мирослава Слабошпицького був у основній конкурсній програмі ми (Артхаус Трафік та Одеський Кінофестиваль) також провели спеціальний показ "Українських злих", що складався з 7 картин молодих українських режисерів. Мене приємно вразила зацікавленість українським кіно та Україною взагалі. Багато людей підходили і цікавились, що відбувається у нас сьогодні, деякі згадували, що приїздили в Україну багато років тому, деякі казали, що завжди хотіли приїхати. Я чула, що серби вважаються чи не найближчими до нас за менталітетом. Також не можу не виділити роботи сербських кінематографістів, які були представлені в рамках національного конкурсу. Молоді режисері демонстрували дуже цікавий, часто експериментальний підхід у фільмах.

Слід сказати, що подорож була дуже плідною. Кілька фільмів з циклу "Україна, гудбай" було запрошено на фестивалі в Сербії та Македонії, відбулись попередні переговори щодо проведення днів Українського кіно у 2014-тому в Белграді.

Мені сподобалась дещо камерна атмосфера фестивалю, адже саме за таких обставин у гостей є більше часу та можливості для плідного професійного спілкування та обміну ідеями.