Усиновлена дитина: чи говорити правду?

Практично кожна сім'я, яка усиновила малюка або тільки думає про усиновлення, починає мучити себе питанням про те, як розповісти дитині, що вона була усиновлена.

Деякі прийомні батьки зовсім не наважуються завести таку розмову. На їх думку, дитина не повинна знати, що вона не рідна по крові, бо це порушить стан її психіки та вплине на взаємини в сім'ї.

Але не завжди виходить приховати таємницю усиновлення. Практично завжди знайдуться люди, які люблять сунути свій ніс у чужі справи. І дитина рано чи пізно все одно дізнається правду. І тут виникає питання, чи є в усиновителів право приховувати від дитини правду про її кровних батьків.

Коли почати складну розмову?

Якщо ви звернетеся з цим питанням до психолога, то не факт, що й він дасть точну відповідь на нього. Дуже важко сказати, коли варто розповісти дитині всю правду. Але є в них думка, що затягувати з цією розмовою теж не можна. Краще всього зробити це якомога раніше.

В іншому випадку вийде, що всі довгі, хоч і щасливі, роки стосунки в сім'ї були побудовані на обмані. І чим швидше ви відкриєте всі секрети, тим чесніше й довірливіше стануть ваші взаємини з дитиною.

Від народження й до трьох років

У цьому віці дитині практично не важливо, як вона з'явилася у вашій родині: чи народила її мама, чи ви її усиновили. Найважливіше для неї на цьому етапі життя – це усвідомлення батьківської любові. Вона хоче бачити, що ви дорожите нею, любите її й оберігаєте, а найголовніше – розумієте. І якщо розповісти дитині про усиновлення саме в цьому віці, то ймовірність, що правда не завдасть їй шкоди, досить велика, оскільки в неї ще недостатньо життєвого досвіду.

Від трьох років до шести

Саме зараз дитині все навколо цікаво, і вона ставить безліч питань. Можна сказати, що це теж зручний момент для розповіді історії про її появу в сім'ї. Але не забувайте про те, що ваші відповіді мають бути зрозумілі дитині. Це чітка відповідь, а не обтічні фрази.

Від шести до дванадцяти років

У цьому віці дитина вже здатна багато чого зрозуміти й усвідомити. Це стосується й таємниці її усиновлення. Як тільки ви скажете, що вона не є вам рідною по крові, а рідною по душі, то дитина зможе це зрозуміти, що відмовилися від неї не ви, а її біологічні батьки.

Але будьте готові до того, що дитині знадобиться час, аби прийняти цю інформацію, привести в порядок свої думки. Вона повинна розібратися з почуттями, які відчуває до вас, усиновителів, і до біологічних батьків.

Підлітковий вік

Ні для кого не буде секретом, що підлітковий вік є найскладнішим етапом у розвитку дитини. Якщо до цього часу батьки не зважилися розповісти всю правду про усиновлення, то зараз їм буде ще страшніше розкрити всі карти, оскільки дуже важко уявити, якою виявиться реакція дитини на почуте. І, дійсно, реакція може бути непередбачуваною. У цьому віці в дітей просто вирує максималізм.

Дитина може закритися від вас, почати відчувати до вас неприязнь і шукатиме своїх біологічних батьків. А якщо станеться так, що вона їх знайде й розчарується в побаченому, наприклад, це будуть неблагополучні люди, то дитина може прийти до висновку, що в цьомусвіті вона зовсім одна й нікому не потрібна. Це може привести до суїцидальних ситуацій. Саме тому не відкладайте серйозної розмови до підліткового віку. Не заподіюйте душевної травми ні їй, ні собі.

Які слова підібрати?

Безсумнівно, слова, з якими ви підійдете до дитини, важливі. Можливо, розмову варто почати з розповіді про те, як діти з'являються на світ, і чим процесс народження відрізняється від усиновлення. Психологи говорять про те, що немає точних рекомендацій, якими б прийомні батьки могли скористатися для розкриття таємниці усиновлення.

Медики запевняють нас прислухатися до свого серця. Адже дитина для вас стала рідною, і ніхто, крім вас, не зможе зрозуміти її краще, а значить, ви самі відчуєте момент, у який варто почати розмову і як її почати. Добре, якщо ви будете робити це в грі, із залученням життєвих ситуацій або сюжетів знайомих мультфільмів. Якщо ви не знаєте, як це зробити, зовсім не виходить знайти підхід, вас долає почуття страху, то спробуйте звернутися по допомогу до дитячого психолога.

Що робити, якщо дитина засмутиться?

Тато й мама повинні розуміти, що постійно оберігати й захищати дитину від різного болю в них не вийде. Можливо, як тільки дитина дізнається про те, що вона була усиновлена, їй стане боляче, і як наслідок, вона засмутиться. Але не варто хвилюватися.

Це природна реакція людини. Не забувайте в розмові сказати про те, що ви любите дитину, що ви завжди будете її підтримувати й перебувати поруч, що вона для вас найрідніша. Якщо дитина буде знати, що вона вам дорога, що ви завжди їй допоможете й підтримайте, то відчуття порожнечі й страху скоро відступлять, а значить, і біль теж мине.

Дитина все ж повинна знати, що вона була усиновлена. Але ніколи не повинна відчувати, що вона для своїх батьків не рідна!

За матеріалами сайту karapuz.club.