«У психологів із Донбасу багато уявлення про потреби тих, хто там, на місцях, у війні», — психолог курсу «Травма війни» Маріанна Лапіна
Учасниця проекту підготовки кризових психологів «Травма війни» Гуманітарного штабу Ріната Ахметова Маріанна Лапіна написала відгук про третій модуль програми на своїй сторінці у фейсбуці. Подаємо тест блогу повністю.
Повернулася з Києва. Черговий модуль «Травма війни», організований штабом Ріната Ахметова «Допоможемо». Спасибі за таку можливість. Спасибі за професійну насолоду побути разом із колегами, особливо з тих місць, де зараз війна. Дівчата з Донбасу, які розриваються між болем через свої втрачені можливості, будинки, зв’язки й бажанням допомогти іншим. У них не так багато ресурсів для цього, але зате багато уявлення про потреби тих, хто там, на місцях, у війні.
Чула бажання пояснити тим, хто задурений пропагандою «братньої» країни. Чула безсилля в їхньому голосі в цьому. Велика потужність війни інформаційної, просто убивча.
Отримала невимовне задоволення від роботи Людмили Петрановської. Особливо важливо те, що вона з Москви. Звичайно, вона може бути трохи осторонь подій, більше, ніж ми. Тому її погляд менш емоційний. Ми всі отримали від неї велику підтримку.
Після семінару, сьогодні, ледь-ледь починаючи виходити із занурення у психологію роботи з травмою, хочу поділитися, на мою думку, найголовнішим. Нашою вразливістю. Поки ми вразливі, ми живі. Поки ми вразливі, ми можемо відчувати, а отже, любити, страждати, плакати, сміятися. Не дай Боже нам цього позбутися. Залишиться маска, підкріплена ботексом:). Щоб у жодному разі не пробігла навіть мить сумніву в людяності, а отже, уразливості, її володаря.
Але, вразливим можна дозволити собі бути тільки тоді, коли є той, з ким це можна собі дозволити. Той, хто може втішити, підтримати, прийняти в обійми. І, потім, розправивши крила, можна летіти далі. Бути живим, наповненим, боротися й радіти перемогам, горювати про втрати й невдачі. А отже — жити. Не всім пощастило так, як мені. У мене є така людина, і такі люди. Отже, я жива.
