У Кіровограді відкрилась фотовиставка «Шлях до милосердя», в якій значна частина фотографій присвячена хворим на туберкульоз
Сьогодні у Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилась фотовиставка Аліни Ярославської «Шлях до милосердя», присвячена темі паліативного догляду за невиліковно хворими. На значній частині фотографій - пацієнти Кіровоградської обласної тублікарні, хворі на туберкульоз. Виставка триватиме до 20 липня за адресою: м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна (К. Маркса), 60. Вхід вільний.
Ось я к розповідає про свою виставку автор – Аліна Ярославська.
«Шлях до милосердя» – так називається виставка, яка відкрилася у Кіровограді 26 червня. В цей день міжнародна спільнота підтримує жертв тортур. Люди, яким присвячена виставка, теж є жертвами тортур, але легальних – як фізичних, так і душевних.
Що відчуває людина, яка замість повноцінного лікування отримує лише одну таблетку і тане на очах? Які думки живуть у голові, коли тебе оточують лікарняні стіни та втрачена надія? Що є у цих людей, крім спілкування одне з одним? Медичним працівникам вони не потрібні – медицина вже зробила все, що могла. Для держави вони – економічний тягар. Суспільство теж відвертається – навіщо їм хворі, та ще й на туберкульоз…
Так, серед пацієнтів туберкульозної лікарні, відділення хіміорезистентних форм, значна частина – вихідці з місць позбавлення волі, представники соціально-незахищених верств населення. І у лікарні вони теж не завжди поводяться, як члени королівської родини. Але ж вони – люди...
Ці фотографії зроблені у Кіровоградській обласній туберкульозній лікарні.
Сергій. Хворіє з 1987 року. Без лікування вже 3 місяці – лікарі не бачать сенсу призначати йому терапію через множинну лікарську стійкість до препаратів. В палаті він один лежачий хворий – інші три сусіди за ним доглядають. В його очах вже немає навіть надії на одужання. Звинувачує себе у тому, що зараз з ним таке відбувається, але дуже хоче жити. І їсти. Харчування таке, що на ньому довго не протягнеш.
Юрій. Хворіє з 2008 року. Лікування відмінили 2 місяці тому. На вигляд – здоровий чоловік. Незвично себе почуває, усвідомлюючи, що немає такого лікування, яке б йому допомогло.
Ігор. Хворіє з 2007 року. Туберкульоз легень, множинна лікарська стійкість. Без лікування вже 6 місяців. Чекає рішення лікарського консиліуму з надією. Але надія втрачається пропорційно з часом, протягом якого він чекає цього рішення.
Віталій, 30 років. Хворіє з 2010 року. Лікування не отримує. На питання «Чому?» – знизує плечима.
Олег. Приймає терапію другого ряду вже більше року. Зараз на амбулаторному етапі. Ставиться відповідально до лікування і суворо дотримується графіку. Правда, лікарі йому сказали, що стан його легенів покращився лише на 5% за рік. Коли говорить про це – засмучується. Каже, що терапія дуже важка для організму.
Останнім часом з’явилася велика кількість людей з мультирезистентними формами туберкульозу. Чи варто в усьому звинувачувати пацієнтів і критикувати їх рівень прихильності до лікування, коли у 2011 році, через затримку з державними закупівлями медичних препаратів, наша країна сформувала розвиток важкої форми туберкульозу у свого населення? Сформувала, а потім розпорядилася: таке лікування дороговартісне, тому призначати його будь-кому не потрібно, виживе найсильніший. А сильних у нас не багато…
Коли говорять, що при лікарнях відкривають паліативні відділення, а ще гірше – паліативні ліжка у якомусь профільному відділенні, мені стає шкода тих людей, що туди потраплять. На тебе там просто не звертатимуть уваги, тому що є пацієнти, які ще мають оптимістичні прогнози, і вся увага – їм. А ти можеш лежати, і краще мовчки, і бажано не створювати проблем, не висловлювати своїх побажань. В таких лікарнях не розуміють, що таке філософія смерті. Там ти нікому не потрібен.
Чи хотів би хтось із нас відчувати себе так само?»
Довідка:
Аліна Ярославська – фотографує з 2011 року, живе у Кіровограді. Працює у громадському секторі 10 років, їй не байдужі соціальні теми, тому й захоплення фотографією пов’язала також зі своєю основною діяльністю. Вона АКСМ-координатор програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», керівник Кіровоградської обласної благодійної організації «Відкрите серце». Любить подорожувати, спостерігати за життям людей, передавати через об’єктив фотокамери їхній настрій. У березні 2013 року у Кіровограді відбулася перша фотовиставка Аліни - "ПроЯвлення емоцій".
