«Там наче Армагеддон пройшовся»: історія Наталі Дегтярьової з Маріуполя увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
У 2022 році Наталя Дегтярьова бігла під обстрілами до лікарні, де перебував її тяжко поранений чоловік Сергій. У переповненій палаті він встиг сказати лише два слова: «Я помираю». За кілька днів у блокадному Маріуполі родина втратила і свекра. Свою історію жінка розповіла Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
«Я не знаю, як його знайшла. Так бігла по коридору, а потім назад уже якась інтуїція. Бачу, що щось рідне лежить на ліжку. Лікарі, коли робили операцію, щось говорили, що шансів немає», – розповідає Наталя.
Сергій загинув, коли намагався знайти їжу для родини. У цей момент стався вибух: чоловік отримав важке поранення живота. Міська лікарня вже була переповнена пораненими, а ліків не вистачало, тому врятувати Сергія не вдалося. Наталя досі не знає, де він похований.
Та невдовзі родину спіткала ще одна втрата: коли жінка побігла до свекра Володимира, щоб повідомити про смерть сина, з’ясувалося, що й він загинув від уламкового поранення.
«Ми всі плакали. Дідуся поховали на городі – те, що від нього лишилося», – розповідає син Наталі Андрій.
До повномасштабного вторгнення життя родини Дегтярьових було нерозривно пов’язане з Маріуполем. Наталія, її чоловік та кілька поколінь їхніх родин працювали на «Азовсталі», тут виросли їхні діти. Сьогодні від того життя залишилися лише спогади та біль. Наталя й досі не може без сліз згадувати ті страшні дні.
«Було страшно, сильні обстріли. Там наче Армагеддон пройшовся: все чорне, небо чорне, на дорозі я бачила мертву людину», – пригадує жінка.
За словами хлопця, ці трагедії дуже погіршили психологічний стан його матері. З’ясувалося, що раніше жінка приховувала від рідних страшний діагноз – хворобу Паркінсона. Після втрати близьких і пережитого жаху війни стан Наталі почав стрімко погіршуватися. У той час Маріуполь залишався без води, світла та тепла. Усі турботи про родину лягли на плечі старшої сестри Андрія – Оксани. Вона ходила за гуманітаркою, дбала про близьких, а одного разу навіть змогла знайти ліки для Наталі.
«Ліки через місяць дочка дістала. Ходила в аптеку. Стояла там у чергах цілими днями. А потім диво – якась жіночка принесла ліки, коли аптека закрилася. Каже, від родичів залишилися», – говорить Наталя.
Завдяки медикаментам стан жінки покращився – вона знову почала ходити. Улітку 2022 року родина навіть змогла виїхати з окупованого Маріуполя. Сьогодні вони живуть у Рівному, працюють, навчаються та намагаються відновити своє життя. Але біль від пережитого та побаченого у Маріуполі залишається з ними й досі.
Дивіться історію родини Наталі Дегтярьової: https://bit.ly/3Uw0AdL
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
