Маріуполь живе у людях

Сьогодні – особливий день для кожного маріупольця – День міста Маріуполя. Вже п’ятий рік поспіль це свято вони зустрічають не біля Азовського моря, а в різних куточках України та світу. Повномасштабна війна росії проти України розкидала маріупольців по тисячах домівок, змусивши їх починати життя з чистого аркуша. Але усіх їх об’єднують спільний біль, пам’ять про рідний дім та віра в те, що Місто Марії,  обов’язково відродиться. За кожним обличчям маріупольця сьогодні – історія героїзму, стійкості та великої любові до міста. 

Нині Ганна Караблінська разом із родиною живе у соціальному житлі в Чернівцях. У 2022 році вона опинилася в заблокованому Маріуполі, де готувала їжу для тисяч українських військових. Її чоловік і донька стали на захист міста. Під час блокади Ганна опікувалася польовою кухнею, а згодом пережила російський полон. У Чернівцях вона підтримує зв’язок із маріупольською громадою. 

«Я пекла їм великий пиріг з абрикосами, бо, як потім з’ясувалося, Маріуполь асоціюється з абрикосами. Ми тут ніби один Маріуполь – наче одна вулиця. Ми всі тут сусіди, допомагаємо одне одному, якось підтримуємо одне одного», – говорить Ганна. Дивіться її історію тут: https://bit.ly/4jbxV8n

Андрій Серветник – головний лікар Маріупольської міської лікарні №4 ім. Мацука. Під час блокади його кабінет та операційні стали порятунком для сотень поранених. Під постійними обстрілами він проводив надскладні операції, діставав донорську кров та шукав дефіцитне пальне для генераторів, аби працювали апарати ШВЛ. Маючи непохитну проукраїнську позицію, він залишався на робочому місці до останнього, поки окупанти не підійшли впритул. Сьогодні Андрій Серветник продовжує боротися за своє місто на міжнародній арені. Нещодавно він виступив у Гаазі, де розповів правду про те, як його героїчна команда рятувала людські життя під бомбами, та презентував там важливу ініціативу – платформу Mariupol Justice.

«Росіяни не щадили нікого – методично розстрілювали місто і вбивали його мешканців. Я бачив це на власні очі. Звичайних людей – старих, молодих, жінок, чоловіків, дітей. Дуже важливо зараз не втратити, не забути, не допустити маніпуляцій в майбутньому, щоб наступні покоління знали правду про цю війну», – каже Андрій Серветник. Його історія тут: https://bit.ly/4z0NHr5

Маріупольчанка Маргарита Гаряга дивом вижила після влучення у їхній будинок російської ракети. Авіабомба забрала життя у 12 людей – рідних та близьких. Вони готувалися виїжджати з міста, коли стався потужний вибух. Маргарита досі береже сімейне фото: на ньому всі родичі святкують її день народження, у рідному, мирному Маріуполі. Сьогодні залишилися лише вона і мама – всі інші загинули. Маргарита живе далі – зі шрамами на тілі й пам’яттю, яку неможливо стерти. Вона не намагається їх позбутися: ці сліди стали для неї нагадуванням про пережите і про цінність життя. У 2022 році Маргарита разом із мамою дала свідчення про пережите. За фактом загибелі майже всієї родини відкрито кримінальне провадження.

«Коли мені було вісім років, я давала свідчення. Хотілося б, щоб ті, хто це зробив, відчули, що я пережила. Є багато дітей, які мають такий самий досвід. Я хочу розповісти таким же дітям, як я, що вони не єдині і що потрібно жити далі. Наші історії потрібно зберігати, щоб люди знали, що таке війна», – каже дівчинка. Дивіться її історію тут: https://bit.ly/4bUGShZ

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.