Так не має бути на світі, щоб були втрачені діти

Сьогодні в Україні понад 100 000 дітей, які виховуються в інтернатних установах і чекають, що коли-небудь у них з'являться тато й мама і новий дім. Всеукраїнський портал національного всиновлення «Сирітству – ні!» створений Фондом Ріната Ахметова більш ніж 8 років тому, щоб діти-сироти отримали свій шанс на щасливе дитинство та змогли знайти сім'ю. За час роботи порталу це вдалося майже 9 тисячам хлопчиків і дівчаток.

Виконана обіцянка

Подружжя Богдана та Роман Голод з Івано-Франківської області побачили фото братів Романа та Дениса в інтернеті й проїхали майже тисячу кілометрів, щоб забрати хлопчиків з дитбудинку.

Сам Роман Голод – священик, а його дружина Богдана – лікар. Ще до одруження пара планувала взяти на виховання сиріт. А коли жінка ледь не втратила первістка, рішення сім'ї стало остаточним.

«Я пішла на обстеження, і не було серцебиття у дитини. Ось тоді пообіцяла собі, що якщо мені Бог допоможе, щоб ця вагітність закінчилася нормально, дитина народиться здоровою, то я візьму ще когось у свою сім'ю», – згадує Богдана Голод. Малюк народився дужим, і, пам'ятаючи про свою обіцянку, п'ять років тому сім'я усиновила двох братів з дитячого будинку.

«Ми придумали історію про те, що мама й тато їх загубили. Довго шукали, а потім знайшли», – каже Богдана.

Про те, як жили діти до усиновлення, залишається лише здогадуватися: малюки ховали їжу, всього боялися, не знали елементарних речей – що таке ложка, як їсти виделкою. Коли хлопчики трохи підросли, батьки розповіли правду про те, що знайшли їхні анкети на Всеукраїнському порталі національного всиновлення.

«Ми зайшли на сайт «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова. Ромчик і мій чоловік народилися того ж дня. І ми вирішили, що, напевно, це доля», – розповідає Богдана.

На порталі розміщено анкети ще понад 5 тисяч дітей, які чекають люблячих тата й маму.

А після народження наймолодшого, Саші, сім'я Голод не виключає, що в їхній родині може з'явитися і донька.

Дитина, яку не можна не любити

Історій зі щасливим кінцем дуже багато. Світлана та Сергій півроку тому всиновили шестирічну Таню. Світлані – 37 років, її чоловікові – 46, і всі спроби народити дитину успіхом не увінчалися.

«Одного разу ми дізналися, що одна сім'я в нашому селі усиновила дівчинку, потім інша пара теж стала батьками таким самим способом. Ми зустрілися з цими людьми й подумали: а може, це і є наш шлях до того, щоб в сім'ї зазвучав дитячий сміх? Я зайшла на портал «Сирітству – ні!», знайшла список документів, які нам треба було зібрати, все виписала собі», – згадує Світлана.

За словами жінки, усі потрібні документи вони зібрали кілька років тому і з того моменту почали щодня заходити на портал. Щойно пара бачила дитину, яка могла підійти, їхали знайомитися.

Але дівчинку Таню знайшли зовсім випадково. Повертаючись після однієї з таких зустрічей, вирішили шляхом заїхати в сусідню область. Там зайшли в службу у справах дітей. Подивившись документи, начальник служби розвела руками: «Нічим не можу вам допомогти». А потім, трохи подумавши, додала: «Є дівчинка, але їй більше, ніж п'ять років. Їй шість з половиною, і вона відстає в розвитку». Подружжя все ж зважилося познайомитися. Приїхали в центр соціально-психологічної реабілітації. Як з'ясувалося пізніше, Таню помістили туди після смерті її мами.

«Ми не дивилися ні медичні документи, не розпитували про те, з якої вона родини, просто сказали: «Ми хочемо познайомитися», – розповідає Світлана. – І коли побачили, як директор з дівчинкою спускаються з другого поверху, зрозуміли: ось вона, наша дитина.

«Це мама й тато? Ви мене додому візьмете?» – запитала Таня, коли підійшла ближче. «Звичайно, візьмемо», – відповіла Світлана. І стала розповідати Тані, як вони будуть жити, як куплять їй ранець, зошити та книжки, як вона піде в перший клас.

- Нам сказали: «Ви тепер маєте право приходити до дівчинки впродовж десяти днів, щоб зрозуміти, чи хочете усиновити її», – розповідає Світлана. – А ми відповіли, що жодних десяти днів нам не треба, ми вже все вирішили. І забрали дівчинку. За ці півроку наша донечка дуже змінилася, – не натішиться Світлана. – Дуже схоже, що не мала наша дівчинка жодної відсталості, просто нею ніхто не займався.

Світлана зізналася, що вони трохи переживали про те, як Таня адаптується в школі, адже до дитячого садка вона не ходила, не знала букв і з дітьми не вміла спілкуватися. Але в школу донечка пішла охоче, з усіма дітками в класі відразу познайомилася і подружилася.

«Це дитина, яку не можна не любити! – каже Світлана. – А на портал «Сирітству – ні!» я як і раніше заходжу, щойно у мене така з'являється така можливість: читаю історії, дивлюся на дітей, яким потрібна сім'я. Мені хочеться сказати всім, хто мріє про дитину: не бійтеся брати дітей трохи старших, ніж ви планували, – вони вже все розуміють і ще більше хочуть в сім'ю.

Зважилися після автокатастрофи

Кожна сім'я, в житті якої з'являється прийомна дитина, приходить до цього рішення по-різному. Сім'я Карбовських зважилася на усиновлення після того, як вижила після страшної аварії. У минулому успішні юрист і бізнесмен, чоловік і жінка Олексій і Ксенія Карбовські повністю змінили своє життя і відкрили садок і школу для особливих дітей. А майбутнього сина шукали буквально по всій Україні.

«Ми вирішили: якщо ми вижили, то маємо зробити щось добре», – каже Ксенія Карбовська.

Подружжя усиновило маленького Богдана, якого шукали по всій Україні, – знайшли на сайті «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова.

«Наша сім'я стала поштовхом для інших сімей. До нас багато звертаються з питаннями про те, як усиновити дитину. Вже знаємо, що десь дві-три сім'ї усиновили дитину за допомогою сайту «Сирітству – ні!», – розповідає Олексій Карбовський.

Цікаво, що і з Богданом стали відбуватися неймовірні зміни. З кожним днем він дедалі більше стає схожим на прийомних батьків.

«Ось Богдан – це повністю зараз Карбовський. Волосся у нього було темне, а коли ми його постригли, виявилося, що корені у нього білі. Та й він побілів, став білим, як і всі інші Карбовські! Коли тобі Бог дає дитину через садок, а не через животик, то в будь-якому разі вона буде твоєю», – каже Олексій.

Цікаво, що в родині Карбовських після усиновлення Богдана з'явився ще один малюк – Ростислав.

Важливо

В Україні стартував соціальний флешмоб #ОбіймиДитину, який запустила програма «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова в мережі Facebook, щоб підкреслити важливість і користь обіймів для дитини.

Цей флешмоб є безтерміновим. Як до нього приєднатися:

• обійняти свою дитину (або всіх дітей разом), зробити фото цих обіймів і викласти його на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook з хештегом: #ОбіймиДитину #ОбнимиРебенка #HugAChild.
• Запросити до участі в флешмобі своїх друзів і знайомих з різних країн і континентів. Передай естафету хоча б п'яти своїм друзям.
• Цей флешмоб безтерміновий, адже діток треба обіймати щодня. Наша мета – зібрати мінімум мільйон обіймів! Приєднуйтеся до флешмобу, обіймайте діток і діліться своїми фото.

ДЖЕРЕЛО