Синдром гіперактивності: три підвиди. Досвід фахівця з питань складної поведінки дітей

Напередодні Дня усиновлення Фонд Ріната Ахметова організував тренінг “Складна поведінка дитини і правильна реакція батьків”. Вела захід кваліфікований фахівець, експерт з вивчення складної поведінки дітей Вікторія Мельниченко. Теми, яких торкнулася тренерка, дуже актуальні для багатьох батьків-вихователів, тому спеціалісти програми “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” вирішили опублікувати хоча б кілька основних моментів щодо синдрому гіперактивності, про які важливо знати тим, хто прийняли у свою сім’ю дитину-сироту.

Гіперактивний розлад або дефіцит уваги (або синдром гіперактивності) сучасні психологи поділяють на три підвиди:

неуважний;

імпульсивний;

комбінований.

Дітки з НЕУВАЖНИМ підвидом можуть сидіти та стримувати свою поведінку, але вони зазвичай неуважні, і у зв’язку з тим їм складно сфокусуватися на якійсь діяльності або справі.

Деякі діти неуважні відносно справи, яку вони роблять, і втрачають фокус, бо вони ІМПУЛЬСИВНІ, їм складно контролювати свій імпульс та діяльність.

Найпоширеніший підвид - КОМБІНОВАНИЙ, у яких є прояви усіх підвидів. Ці дітки можуть не бігати по кімнаті і не лізти, куди не можна, але вони постійно рухаються: стукають пальчиками, машуть ніжкою тощо. Під час їжі дитина може то сідати, то підскакувати, може робити кілька речей одночасно, граючи та дивлячись телевізор.

Підвиди варто розрізняти, бо в них різні причини. Один підвид - наслідок певної ситуації, і може зникнути, коли зникне сама ситуація, або дитина з часом навчиться долати стрес самотужки. Причина другого підвиду - неврологічні відхилення мозку дитини. Історія проблеми допоможе лікарю (психологу) виявити головну причину гіперактивності - чи це емоціональні проблеми, чи це неврологічні порушення.

ПРИЧИНА: ТРИВОГА АБО ДЕПРЕСІЯ

Якщо така поведінка виявилася у дитини у певний проміжок життя (наприклад, у третьому класі), то лікар (психолог) може припустити, що причиною є тривога, і буде виявляти, у чому полягає ця тривога. Наприклад, гіперактивність у дитини виявилася після якогось життєвого випадку - розлучення батьків, народження другої дитини в сім’ї. Тоді лікар (психолог) побачить головну причину гіперактивності - у депресії. У стану депресії дитина збуджена, роздратована, неспокійна, або навпаки - сумна і занадто спокійна, наче не звідси. Як під час тривоги, так і під час депресії дитина може бути гіперактивною, імпульсивною або неуважною.

ПРИЧИНА - НЕВРОЛОГІЯ

Якщо гіперактивна поведінка хронічна (усе життя), або триває довгий час (цілий день, тиждень), то лікар (психолог) може вирішити, що це неврологічна проблема. Деякі дітки швидко “спалахують”. Вони не замислюються перед тим, як діяти. Вони кажуть щось, і у той же час вже жалкують про те, що сказали, не закінчив говорити. Вони відповідають на питання вчителя, коли той ще не закінчив говорити. Вони сердяться, кричать, щось кидають. Вони не роблять пауз перед тим, як щось зробити. Такі дітки мають складнощі з поведінкою вдома та у школі.

Тривога та депресія можуть стати причиною імпульсивної поведінки. Якщо імпульсивність хронічна, то швидше за все проблема - неврологічна.

Неврологічна гіперактивність не є причиною нездатності до навчання. Лікування неврологічної гіперактивності не допоможе “вилікувати” проблеми з навчанням, це окрема тема.

Вкрай важливо, щоб діагноз визначили фахівці (психолог або психіатр), які мають досвід роботи з дітьми зі складною поведінкою.