Стрес у мами, або криза сімейного менеджменту. Поради психолога Людмили Петрановської

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” вже 12 років спілкується з усиновительками та прийомними мамами, які діляться своїми радощами й труднощами. Часто буває таке, що розмова триває більше години. Ми розуміємо, що прийомній мамі або просто треба виговоритися, або це - стрес. І це зрозуміло, адже бути гарною мамою в наших умовах - дуже непросто, а бути гарною прийомною мамою - дуже і дуже складно.

Психолог Людмила Петрановська вважає, що в нашому суспільстві взагалі соціальна роль “я - мама” занадто перевантажена обов’язками (не кажучи вже про роль “я - прийомна мама”). А це рано чи пізно призводить до емоційного вигорання (стресу). Але чи може мама сама з цим впоратися, і хто їй допоможе - відповідь далі у коментарі Людмили Петрановської:

- Два роки я проводила власне дослідження стресу у мам. І виявила, що емоційне вигорання виникає навіть від самої соціальної ролі “Я - мама”. Тому подолати мамі стрес власними силами просто неможливо. Їй потрібна допомога оточення! Поясню, в чому справа. Ще ніколи раніше мама не залишалася сам на сам із дітьми, як у ХХІ столітті. Раніше були великі сім’ї, прислуга, поруч постійно хтось був. Зараз все інакше, особливо у містах та мегаполісах. Сім’ї подрібнені, дітей все менше, але відповідальності від того - ще більше.

У нашому суспільстві мама - це не особистість, а засіб для виховання дитини. Батьки завжди “винні” у будь-яких моментах з дитиною, особливо мами. Суспільство, особливо це відчутно в дитячих садочках та школах, нав’язує теорію: “Потрібні тільки діти, в яких - все добре: вони добре вчаться, добре одягнені, оздоровлені, добре виховані”. Як це зробити - не пояснюється ніде. Але у телефонах та щоденниках частіше за все пишуть: “Треба вжити заходів”. Яких? Не пишуть. Просто треба.

Сучасна мама займається дитячим менеджментом. Вона керує сотнями процесів: від “чим погодувати” до “коли дитині треба до стоматолога чи репетитора”. І навіть коли одна дитина - процесів сотні, а коли їх 10, як у ДБСТ - то взагалі кількість космічна. Звісно, якийсь з цих процесів завжди “зависає”, тягне більше ресурсів. Жінка-мама, не зважаючи на те, скільки в неї дітей - 1 чи 10, відчуває самотність і тотальну напругу. Якщо до цього додається будь-яка подія (сварка, недостатність фінансів тощо) - все, в мами починається первинний стрес.

Усі “глянцеві” поради мамам (“приділіть собі увагу”, “раз на місяць ходіть у спа чи ще кудись”) я не вважаю корисними, бо вони провокують нову проблему - мама ЗНОВ ЩОСЬ ПОВИННА РОБИТИ, навіть собі. Наприклад: “Я ж повинна добре виглядати! Бо мене ж відпускають раз на місяць у спа!”.

Мені здається, нам всім треба відмовлятися від таких категоричних фраз як:

- “мама повинна, бо вона мама”;

- “мама завжди винна, бо вона мама”.

За результатами досліджень материнського стресу я дійшла висновків:

1. Мамам допомагає розподіл обов’язків (між іншими дорослими).

Як тільки мама народжує дитину, вона залишається сам на сам з нею. Бабусі зараз частіше за все теж працюють. Чоловік, якщо і є, теж працює, і для нього навіть двічі на тиждень погуляти з дитиною - це вже велика перемога і напруга. Деякі татусі взагалі займаються міфологізацією: - “Не можу помити дитину чи змінити підгузки, бо це для мене складно чи не вмію, чи ще щось”. Хоча нічого складного у тому немає, це просто міфи. - “Я заробляю гроші, а інше мене не стосується!”. Хоча якщо дізнатися, скільки коштують послуги няні та домогосподарки у містах, то “економія на мамі” виявиться не меншою. Але про цю еко-маму згадує далеко не кожен. Якщо немає чоловіка - між іншими дорослими (бабусями, дідусями, братами чи сестрами, дорослими дітьми тощо).

2. Мамам допомагає спілкування з іншими мамами.

Онлайн ресурси, так звані “батьківські чати” корисні лише за умови тактовного адміністрування цих ресурсів. Інакше “чати” стають “флудами” і додають більше проблем, ніж користі. Дуже корисні регулярні зустрічі, дзвінки між мамами. І треба допомогти мамам виділити на це час. Бо саме у такому спілкуванні мами відчувають підтримку з боку оточення і відходять від думки про самотність та знедоленість.

(Більше про батьківський стрес - в наступних публікаціях)