Страх усиновителів: усі діти з інтернатних закладів мають психологічні проблеми, із якими ми не впораємося

Практично кожна дитина має свої психологічні та емоційні особливості, особливості характеру. Інше питання в тому, що дітям з інтернатної системи, дійсно, притаманний, особливо на перших порах, стан стресу. І нерідко переживання цього стресу для «молодих» усиновителів виглядає як «купа» проблем.
 

Згадайте, хто для вас у цьому житті значимі, близькі люди, що ви любите робити, які у вас найулюбленіші місця, пориньте в це подумки. Відчуйте, наскільки в житті вам добре й тепло. А потім уявіть собі, що від чогось доведеться відмовитися. Спочатку від чогось одного, наприклад від хобі або друзів. І в цей момент уже відчувається дискомфорт. Потім – від своїх ідеалів, звичок, від будинку, сім’ї... Уявіть себе в цьому стані. Чи буде вам комфортно? І навіть якщо після цього вас «підселять» до хороших людей, усе одно спочатку ви буде відчувати стрес. Це дуже хороша вправа, яка дозволяє відчути стан дітей, що потрапляють у нові сім’ї.

Багато дітей, які приходять у родину, поводяться спочатку як «несправжні». Є відчуття, що це не дитина, а якась маска страху, попереднього досвіду, недовіри дорослим людям, необхідності боротися за своє життя. І ми часто бачимо, що такі діти згодом «розморожуються», «оживають».

Але чи можна говорити про те, що це обов’язково відбудеться з усіма дітьми? Адже хтось із них пережив дуже серйозні психологічні травми, можливо, навіть насильство.

Звичайно, для позитивних змін має пройти час, нерідко з дитиною повинні працювати фахівці: у першу чергу – психологи, що спеціалізуються саме на роботі з дітьми-сиротами. Іноді використовуються такі напрямки, як арт-терапія, ігрова терапія. Ну, і звичайно, важлива поінформованість батьків про те, що відбувається в цей час із дитиною, як їм себе поводити. Це дуже важливо, тобто важлива їх здатність бути для усиновленої дитини «надійною гаванню», розуміти й приймати її переживання.

На жаль, консультація тематичних фахівців у нас не скрізь доступна. Напевно, краща порада в цьому випадку – просто залишатися батьками, тими дорослими, які просто будуть поруч, які чують, бачать, відчувають усе, що відбувається з дитиною, і при цьому не висловлюють ніякого негативу на адресу її переживань, а підтримують свою дитину.

А те, як дитина з часом розслабляється, розкривається, видно навіть по тому, як вона спить. Спочатку це «Мауглі», скручений у клубочок. Потім поступово починає розкривати тіло уві сні, починає довіряти світові, як звичайна домашня дитина...

І насамкінець слід сказати: дорогі майбутні усиновителі, це дуже добре, що ви боїтеся. Це означає, що ви готуєтеся, думаєте, працюєте над собою. Це правильний шлях. А ось коли дитина з’явиться вдома, постарайтеся показати їй свою впевненість, довіру світу та віру в неї.

За матеріаліми сайту www.pravmir.ru.