Схованки під подушкою, і що з цим робити. Серія 4. Як налаштуватися на усиновлення

Програма “Рінат Ахметов ‒ дітям. Сирітству ‒ ні!” на численні прохання користувачів порталу починає серію публікацій для майбутніх батьків-усиновителів, які замислюються над тим, щоб усиновити дитину. Про головні моменти підготовки до усиновлення розповідає експертка Фонду Ріната Ахметова, голова правління ГО «Всеукраїнське об’єднання “Право на сім’ю”» Світлана Клочко.

Серія 1 Як налаштувати себе на усиновлення?

Серія 2. Якщо гени візьмуть своє? Помилка чи реальність

Серія 3. Чому усиновлена дитина поводиться інакше, ніж інші діти

У серії 4 мова піде про “голодні” звички деяких усиновлених дітей та про те, як батькам реагувати на їжу, знайдену під подушкою чи матрацом. Їжа під подушками Усиновлювачі протягом періоду адаптації дитини, яка мала важкий досвід виховання в умовах асоціального способу життя біологічних батьків, можуть стикнутися з “ехом минулого”.

Наприклад, заправляючи вранці ліжко, вони можуть знайти під подушкою чи матрацом заховане печиво, сухарики, цукерки або щось інше їстівне. Так дитина запасається, бо в її досвіді був голод.

Родина усиновителів розповідала мені про момент, який їх дуже вразив. Батьки зібрали восени на дачі врожай, привезли його додому. Точно пам’ятали, що серед іншого була привезена і капуста. Вранці під час приготування борщу виявилося, що капусти немає. Шукали, шукали ‒ немає. Що робити? Пішли в магазин і купили нову. Згодом мама знайшла качан від капусти у доні під матрацом. І це не цукерки чи печиво, це ‒ капуста! Уявіть, дитина вночі з’їла цю капусту, наче яблуко!

Але це зовсім не дивно! У дитини був страшний попередній досвід голодування. Відомо, що люди, які прожили блокадні часи, усе своє подальше життя (!) запасалися хлібом. Бо голод ‒ дуже важка психологічна травматизація людини будь-якого віку.

Діти, які були певний період часу позбавлені щасливого та безтурботного дитинства, дуже часто, на жаль, отримують саме таку травматизацію. Щоб її вилікувати, потрібен тривалий час. Поведінка батьків Потрібно, щоб у дитини в родині усиновлювачів сформувалися нові “ланцюжки” нормального життя в умовах достатку. У жодному разі не можна докоряти дитині чи сміятися з цього, бо це викличе лише образу та недовіру до нових батьків.

Зазвичай, дорослі повинні просто та спокійно пояснювати дитині: “Синку/донечко, в нашому домі багато їжі, якщо не вистачить, ми купимо ще, але ти більше ніколи не будеш голодувати!”