«Щоб дерево пам'яті проросло, потрібен гумус з історій та казок»: інтерв’ю з Андрієм Андрушківим, журналістом та викладачем бізнес-школи УКУ, для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

У публічному просторі Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова відбулося інтерв’ю з Андрієм Андрушківим — магістром богослов’я, військовослужбовцем ЗСУ, викладачем Бізнес-школи Українського католицького університету та Української академії лідерства. Модерувала розмову Анастасія Платонова, культурна критикиня та кураторка.

Говорячи про особистісні переживання українцями подій війни, Андрій підкреслив, що людину трансформує великий досвід — як страшний, так і хороший — та розповів про роль релігійного світогляду в цьому процесі:

«Часто люди починають шукати можливості впорядкувати після цього себе, своє життя, простір навколо. І релігійний світогляд у цьому дає підпорки, інструментарій для того, як рухатися далі, створювати поле ефективної взаємодії на тлі страшних подій. Християнство — це релігія, яка постулює рівність. Ситуації досвіду на межі життя та смерті вирівнюють, і проходити їх мені допомагає мій світогляд».

Важливе питання, яке обговорювали під час інтерв’ю, — це поняття справедливості та помсти у християнській оптиці:

«Якщо не настане справедливість, для багатьох українців не буде спокою і щастя. Але я хочу сподіватися на краще. Коли завершилася Балканська війна, я ще в школу ходив, а деяких злочинців досі видають і судять, це довготривалі процеси. Є функція нас, як спільноти, щоби допомогти гасити цей біль. Частина практик різних релігій — якраз про допомогу прийняти біль, прийняти смерть. Спільнота допомагає з цього виходити».

Андрій підкреслює, що пам’ять — це те, що формує майбутнє. На його думку, чим більше ми перекажемо, зробимо казок, документальних фільмів, створюючи «гумус» пам’яті, тим більше буде шанс, що з нього проросте дерево пам’яті:

«Історія складається з багатьох дрібних речей. Дуже добре, що є багато відео, текстів, свідчень. Саме багатогранність пам’яті та джерел дає можливість зрозуміти й докричатися. Для когось свідчення журналістів можуть бути упередженими, але буде промовляти дитячий щоденник або чиїсь „сторіз“».

Коли у квітні 2022 року канадський журналіст спитав його, чому оборона Києва була такою згуртованою, хоча світ очікував падіння столиці «за три дні», — Андрій відповів народною казкою про Котигорошка, який пішов визволяти зі змієвого полону своїх братів та сестер, сказавши: «Заради рідної крові життя власного не шкода». Прийнявши відповідальність, він переміг, звільнив рідних і отримав все: гроші, принцесу, славу. Це не просто історія або легенда.

«Казка — це трансформований досвід. Люди вважали, що це правильно. Це історія, яка програмувала наше майбутнє і буде продовжувати програмувати далі».

Так чому ж прогнози були іншими? На думку Андрія, більшість аналітичних звітів по Україні були написані людьми, які не розуміють, що таке бути українцем.

«Через те, що не працювала держава, ми змушені були налагодити мережі взаємодії. Це те, чого не розуміли про нашу спроможність до опору. І це те, що поступово відкривають про нас фільми, статті, книжки. А нам своє робити: розказувати історії, щоби підтримувати пам’ять і тих, кому важче».

Публічні інтерв’ю продовжують цикл культурологічних подій Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, спрямованих на збереження пам’яті про війну. Слідкуйте за анонсами нових заходів у соцмережах Фонду та на сайті Музею https://civilvoicesmuseum.org/