“Що таке малий груповий будинок, та скільки їх в Україні?” Відповідь на запитання користувачів порталу

Програма Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” постійно отримує запитання від користувачів порталу, і деякі з них варті окремої публікації. Так, усиновителька Наталія з Броварів питає: “Цікаво було б дізнатися більше про нову форму - малий груповий будинок. Що це таке? Це щось на кшталт “СОС Дитячі містечка”? Скільки їх існує в Україні? Яка в них нормативна база та фінансування?”

Відповідає давній експерт Фонду Ріната Ахметова, голова правління ГО “Всеукраїнське об’єднання “Право на сім’ю” Світлана Клочко.

“Малий груповий будинок - дійсно відносно нова для нас форма закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це зовсім інше, ніж “СОС Дитячі містечка”, де живуть декілька ДБСТ, в кожного з яких - окремий будинок, наданий в користування. В родинах є батьки - вихователі, які користуються як ресурсами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, так і ресурсами Міжнародної благодійної організації БФ «СОС Дитячі містечка» Україна.

Малий груповий будинок (далі – МГБ) - це заклад соціального захисту, що призначений для тривалого (стаціонарного) проживання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в першу чергу дітей з інвалідністю та осіб з їх числа в умовах, наближених до сімейних. Одночасно у малому груповому будинку можуть проживати до десяти осіб. За наявності у малому груповому будинку чотирьох і більше дітей з обмеженою життєдіяльністю, у тому числі дітей з інвалідністю, кількість вихованців не може бути більше восьми осіб.

Умови такого закладу максимально наближені до сімейних. Працюють в них не прийомні мама і тато, а фахівці – вихователі, соціальні педагоги, господарсько-обслуговуючий персонал. Діти мають можливість соціалізації - ходити по магазинах, до школи, можуть готувати, прибирати, допомагати тощо. Малі групові будинки розраховані на тих дітей, хто за певних обставин не зміг потрапити у сім’ю. Як правило, це діти з вадами здоров’я. Тому це міні-заклад, де працює фаховий персонал.

На кінець 2020 року в країні на стадії будівництва перебувало 4 МГБ, але на даний час жоден з них ще не розпочав роботу. Найбільшою сьогодні є проблема фінансування роботи таких закладів, бо територіальні громади в переважній більшості не спроможні їх утримувати за рахунок власного бюджету. Як наслідок, в Україні наразі діє всього декілька МГБ, що створені та фінансуються неурядовими організаціями.