Щастя дарувати любов
Щороку друга неділя травня в Україні присвячена Дню матері. Це свято тих, хто дарує життя й безмежно любить усім серцем. Позбавлена батьківського тепла дитина особливо гостро потребує самовідданої материнської любові. Допомога таким дітям – один із пріоритетних напрямів роботи Фонду Ріната Ахметова. Для цього 10 років тому були створені програма й портал «Сирітству – ні!», що стали лідерами національного усиновлення в Україні. Сьогодні на порталі www.sirotstvy.net Фонду розміщено анкети більш ніж 5000 хлопчиків і дівчаток, які чекають своїх батьків. Понад 9300 дітей завдяки йому вже знайшли сім’ї, а сам портал став міцним містком, що допомагає дітям і їхнім майбутнім батькам зустріти одне одного. Крім того, програма і портал за час роботи дали змогу сформувати культуру національного усиновлення в Україні та змінити ставлення суспільства до цієї теми.
Фонд допоміг прийняти рішення
Як згадує сьогодні Катерина Василенко, творчиня Дитячого будинку сімейного типу в селі Зоря Дніпропетровської області, до думки про те, що здатна стати мамою дітям, про яких не змогли подбати їхні власні батьки, її спонукали сюжети програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова.
«Вони були про дітей, які залишилися без батьківського піклування, та знайшли нових батьків і розцвіли. Переглядаючи такі сюжети, я не раз думала про створення дитячого будинку сімейного типу, але минуло кілька років, перш ніж зважилася на це, – розповідає Катерина Василенко, яка виховує дев’ятьох дітей віком від 7 до 15 років. – Я сама багатодітна мама. Моєму старшому – 33 роки, середньому – 31, а молодшій доньці – 26 років. У мене вже семеро онуків».
Відпрацювавши 25 років медсестрою, вісім років тому жінка вийшла на пенсію за вислугою років. Півтора року вона виношувала своє рішення, а діти і близькі її підтримали. Наприкінці 2014 року вона написала заяву в районну службу в справах дітей і почала збирати документи для відкриття ДБСТ. У травні 2015-го пішла на підготовчі курси для прийомних батьків та батьків-вихователів. Зараз у ДБСТ Василенко дев’ять дітей.
Щастя під одним дахом
«У грудні 2015 року біля мене з’явилася перша прийомна дитина з таким самим, як у мене, прізвищем – Руслан Василенко, – ділиться Катерина. – І навіть по батькові в нього таке ж, як у моїх дітей, Володимирович! У сім’ю він попросився сам, щоб уберегти себе від тієї слизької дороги, на яку він мало не став. Сьогодні Руслан вчиться в коледжі, освоює відразу чотири дуже актуальні в наших краях професії».
А в лютому 2016-го в будинку Катерини оселилася ціла сімейна група з чотирьох дітей: брати Дмитро та Данило, дві сестрички Наталка та Влада. Трохи згодом у ДБСТ Василенко влаштували дітей, які сім років прожили в прийомній сім’ї. Чому дітвора знову опинилася в інтернатній системі, Катерина не з’ясовувала.
«Мені зателефонували зі служби в справах дітей та запропонували забрати двох сестричок: 12-річну Аліну та 9-річну Настю, – розповідає Катерина. – Дізнавшись про те, що ці діти вже сім місяців перебувають у центрі соціально-психологічної реабілітації, я відразу ж відправилася за ними. З’ясувалося, що у дівчат дуже непрості характери. Мені довелося звертатися до психолога, перш ніж ми знайшли спільну мову. Фонд Ріната Ахметова в рамках програми «Сирітству – ні!» посприяв нам із такою консультацією».
Пізніше ДБСТ поповнився ще двома сестричками: 14-річною Настею і 10-річною Ксенією. Дівчатка сім років прожили в інтернаті і вже зневірилися в тому, що хтось візьме їх у сім’ю.
Влітку 2017 року в ДБСТ Василенко з’явилася 14-річна Юля.
Катерина зазначила, що у вихованні дітей їй багато в чому допомагають тренінги Фонду Ріната Ахметова.
«Для того, щоб допомогти дітям, батьки-вихователі повинні вміти зберігати душевну рівновагу. Для цього потрібно вчитися керувати своїми емоціями: дратівливістю, гнівом. Відвідуючи такі тренінги, прийомні батьки можуть поспілкуватися з «колегами по цеху», обмінятися новинами та досвідом, відкрити щось нове для себе, – каже Катерина Василенко. – І, крім усього іншого, на таких зустрічах прийомні батьки отримують необхідний заряд позитиву».