ПРОЕКТ «МУЗЕЙНИЙ ЗДВИГ: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ» - МУЗЕЙНИЦТВО
Виконавець – Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Коли: лютий – жовтень 2011р. Проект завершено.
Де: Український центр народної культури «Музей Івана Гончара», Київ. А також Полтава (Опішне), Львів, Запоріжжя, Моринець, Лип’янки, Дніпропетровськ, Донецьк, Сімферополь, Чернігів, Луганськ.
Чому: на думку авторів, розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини об'єктів культурної спадщини та їхніх споживачів. Так зване «успадковування простору» (heritagization of space) – процес реінтерпретації навколишнього середовища – ставить об'єкти спадщини та культурні установи у багатьох розвинених країнах світу поряд з іншими популярними закладами дозвілля, включаючи цирки та казино, ресторани та курорти, навіть телебачення та інтернет. Це явище вплинуло на форму, зміст і методи презентації та інтерпретації культурної спадщини, спонукаючи перетворення музеїв на особливі майданчики для ведення діалогів про роль культури в розвитку суспільства.
Радянська політика та культурні утиски впродовж понад семи десятиліть спричинили значну втрату історичної пам'яті українців. Тоталітарна радянська система ув’язнила цілий материк української етнокультурної спадщини, яскравим прикладом чого є збірка та хатній музей відомого митця, збирача та громадського діяча Івана Макаровича Гончара.
Демократизація українського суспільства змушує критично переглянути характер відносин між музейним закладом та відвідувачами, роль музеїв у неформальній і додатковій освіті, вихованні молоді, розвитку галузі рекреації та дозвілля, формуванні культурної політики країни. Сьогодні музеї України мають розширювати свої звичні “закриті” функції установ збереження, стаючи багатоцільовими осередками культури, науки, освіти та виховання відповідно до світової тенденції музейної справи: відкритий музей у відкритому суспільстві. Збірка Музею Івана Гончара так само, як і колекції багатьох інших музеїв України, цілком спроможні заповнити «білі плями» нашої історії. Але проблемою залишається перехід від усе ще домінуючої в музейній галузі радянської моделі, за якою музейні заклади слугували виключно сховищами для ув'язнених етнокультурних скарбів і сприяли досягненню ідеологічних цілей у створенні нової спільноти. Сьогодні сотні музеїв в Україні мають унікальні й багаті колекції, але їм бракує ентузіазму і натхнення у переході на новий рівень, віднайдення свого справжнього обличчя і перетворення на суспільно значимі заклади. Музейницька сфера України перебуває у глибокій кризі, виживаючи у фінансово‐правовій скруті та пристосовуючись до щоденних викликів часу. І це відбувається здебільшого через відсутність професійної освіти, обміну ідеями, знаннями і технологіями, належного міжнародного співробітництва, через застарілі методи діяльності. До того ж, музейні колекції, бібліотеки, архіви й інші документальні ресурси все ще залишаються закритими для широкої громадськості. Відтак, проект спрямовано на віднайдення інструментарію, за допомогою якого можна осягнути і розвинути місію культурної спадщини в швидко мінливому середовищі, зосереджуючись на питанні значення музеїв для нашої культури, їх потенційного внеску в суспільний поступ і загальнолюдський добробут.
Що саме:
- Створення і презентація пересувної мультимедійної виставки про життя і творчість Івана Гончара, заснований ним музей і його колекцію, сучасну діяльність музею‐центру;
- Створення мультимедійного компакт‐диску «Іван Гончар: Звитяга одного життя» (укр. і англ. мовами), який поширюється під час презентації подорожуючої мультимедійної виставки;
- Проведення Всеукраїнського науково-практичного музейного форуму «Ювілейні
- Гончарівські читання» і серії круглих столів і/або семінарів на тему «Чи актуальне народне?», «Інтерпретація і презентація культурної спадщини в музеях», «Ідеї та інновації для музейної сфери в умовах кризи та глобалізації».
