Потенційні зміни у протитуберкульозній службі в світлі реформування охорони здоров’я

16 квітня Міністр  охорони здоров’я Олександр Квіташвілі презентував план реформ для Національної Ради Реформ (із презентацією можна ознайомитися тут). В презентації наведено недоліки діючої системи та окреслено напрямки головних змін. Дані реформи покликані переорієнтувати охорону здоров’я від фокусу на самій системі до фокусу на пацієнта.  Нижче ми розглянемо два напрямки змін, які особливо важливі для покращення надання протитуберкульозної допомоги в Україні.

1. Заміна принципу фінансування із «поліжкового» на «за надані послуги».

Міжнародні місії з оцінки якості попередніх протитуберкульозних програм неодноразово рекомендували переглянути принципи фінансування та скоротити роздуту мережу протитуберкульозних закладів. Так, в межах програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» у 2013 році були розроблені та затверджені Наказом МОЗ Інструкції з розрахунку оптимального ліжкового фонду спеціалізованих протитуберкульозних закладів, що надають стаціонарну медичну допомогу хворим на туберкульоз. Відповідно до інструкції обласні департаменти охорони здоров’я повинні провести скорочення ліжкового фонду. Протягом 2014 року він був скорочений лише на 4,4%*, повільне скорочення пов’язане із тим, що за діючими умовами фінансування, лікувальному закладу майже неможливо переорієнтувати економію на інші статті витрат.Це означає, що раніше кошти, виділені на протитуберкульозний заклад скорочувалися відповідно до зменшення кількості ліжок. Очевидно, що за таких умов управлінці не поспішали скорочувати кількість ліжок у закладах. Тепер, після затвердження законопроектів про зміни правового статусу медичних закладів та зміни принципу фінансування із «поліжкового» на «за надані послуги» (по системі DRG - обрахунок вартості кожної наданої послуги), управлінці, навпаки, мають бути у цьому зацікавлені. Сподіваємось, що фінансування буде збережено та переорієнтовано на пацієнта, наприклад з’явиться можливість закуповувати в повному обсязі патогенетичну терапію, яка до того лягала на плечі пацієнта.

Можливість скорочувати стаціонари та переорієнтовувати фінансування також дасть можливість покращити надання протитуберкульозної допомоги в амбулаторних умовах – це важливий крок до переходу на міжнародні стандарти лікування туберкульозу. Зокрема в оплату за надання послуг пацієнтам можна буде включити також соціальну підтримку. А вона має вплив на збільшення відсотку пацієнтів із ефективними результатами лікування, внаслідок збільшення прихильності до лікування. 

Обґрунтувати економічну та програмну ефективність лікування ТБ вдома за системою DRG у порівнянні зі стаціонарним покликаний і проект «Амбулаторна допомога», який наразі втілюється у м. Краматорськ за кошти Фонду Ріната Ахметова. Детальніше про нього можна дізнатися тут.

2. Спрощена реєстрація лікарських засобів, які допущені на ринок країн ЄС, Канади, США, Австралії, Японії, Швейцарії та інших країн.

Завдяки цьому стало можливим закуповувати та завозити нові протитуберкульозні препарати (наприклад бедаквілін та деламанід) для лікування МР ТБ. Раніше такої можливості не було, відповідно не вдавалося сформувати індивідуальні схеми лікування для частини пацієнтів із МР ТБ, і доводилося їх переводили на паліативне лікування.

Тож, з огляду на плани МОЗ суттєво реформувати галузь, маємо надію, що описані вище зміни будуть мати лише позитивний вплив на менеджмент в сфері надання протитуберкульозних послуг.

*При розрахунку індикатора були виключені лікувальні заклади АР Крим. м. Севастополя, та частина установ Донецької, Луганської областей, непідконтрольні українській владі.