ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: Страх повторення травмувальної події
Дітям, які пережили одну або кілька травмувальних подій, властивий так званий генералізований (множинний) страх. Діти-переселенці, на долю яких випало безліч випробувань, часто відчувають різні страхи.
Сьогодні Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Штабу Ріната Ахметова, розповість про один із найпоширеніших із них – страх повторення травмувальної події. Такий страх є нормальною реакцією дитини на ненормальну подію. Для того щоб впоратися з таким страхом дитині може знадобитися досить багато часу. Як батьки можуть допомогти?
1.Насамперед, прийміть той факт, що страх для малюка дуже реальний. Це не фантазія, не примхи, дитина переживає по-справжньому. Тому уникайте висловів «Ну чого тут боятися, все ж добре». Таким чином ви даєте послання дитині «Не відчувай» і знецінюєте її актуальне переживання. Як наслідок, дитина втрачає віру в дорослого, віру, що її зрозуміють, приймуть і допоможуть; залишається зі складними переживаннями сам на сам; замикається; робить висновок, що деякі почуття не потрібно проявляти. Підсумок – рівень страху і тривоги зростає.
2.Ще одна помилка батьків полягає в бажанні всіма способами уникати теми, що хвилює дитину, ігнорувати, або відразу переводити розмову в іншу площину в надії, що завдяки цьому дитина швидше все забуде. Це не так! Обов’язково вислухайте. Скажіть: «Я бачу тобі страшно». Обійміть. Розпитайте, чого саме боїться дитина. Дайте дитині зрозуміти, що вона може говорити з вами на всі теми, що її хвилюють, що ви поруч, розумієте її почуття й готові прийти на допомогу.
3.Вислухавши дитину, скажіть, що ви поруч і гарантуєте її безпеку, водночас поясніть як саме.
4.Захистіть дитину від інформаційного потоку. Слідкуйте за тим, що дитина дивиться по телевізору або в інтернеті. Намагайтеся регламентувати передачі, у яких так чи інакше присутні сцени насильства. Оскільки є ризик ретравматизації.
5.Можна використовувати техніки, які допомагають знизити рівень страху. Страх можна ліпити або малювати. Потім знищити його способом, який вибере сама дитина. Малюнок або фігурку страху можна трансформувати так, щоб вона стала смішною. Надути повітряну кульку, і нехай дитина напише на ній свій страх. Кульку можна проколоти або відпустити.
6.Уникайте гіперопіки, але в разі потреби надайте підтримку й допомогу дитині.
7.Намагайтеся підтримувати стабільний емоційний фон у сім’ї.
8.Подбайте про власний психологічний стан. Сім’я для дитини є основною опорою і, якщо батьки дестабілізуються, дитина не зможе почуватися в безпеці.
9.Плануйте ваше майбутнє разом із дитиною. Говоріть про перспективи, мрійте.
10.Відновлення почуття безпеки займе достатньо часу. Якщо ви відчуваєте, що дитина продовжує страждати, і ви не можете їй допомогти самостійно, зверніться по допомогу до психолога.
