ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: Що робити, якщо ваша дитина схильна до демонстративної поведінки?

Демонстративні діти будь-якими способами намагаються привернути до себе увагу. Вони прагнуть отримати похвалу від дорослого або вдало виділитися на тлі своїх однолітків, а якщо досягти цього не вдається, вони залучають інші методи: агресія, порушення поведінки, «клоунада», демонстративна сором'язливість (така, щоб всі звернули увагу), капризи й інше.

Як бути з такими дітьми – розповідає Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

«Такі діти можуть бути призвідниками сварок у колективі, їхня поведінка може бути досить провокаційною – часто порушують дисципліну, – пояснює Сорокіна. – Демонстративна дитина досить конкурентна. Їй важливо вигравати порівняння зі своїми однолітками, чого б це не стосувалося. Така дитина прагне продемонструвати особисту перевагу. Це може проявлятися не тільки в різних діях або вчинках, а й у бажанні мати кращі іграшки, речі».

За словами психолога, демонстративна дитина дуже залежить від оцінки людей навколо. Відносини в дитячих колективах часто бувають складними. Та й дорослі нерідко реагують не так, як дитині хотілося б.

Подібна поведінка швидше говорить про нестачу уваги до дитини з боку батьків. Іноді їм здається, що дають достатньо, а дитя все одно залишається «голодним».

Ще однією з причин такої поведінки може бути брак меж у сімейній системі. Дитина не розуміє, що можна, а що не можна. Батьки не забезпечили її «картою місцевості». Їй страшно, оскільки незрозуміло, як влаштований цей світ. І тоді це крик про допомогу!  Дитина наче говорить, що їй страшно в цьому світі, вона не розуміє, як йти по містку, щоб не зірватися у прірву.

Батьки культивують уявлення дитини про саму себе як про найкращу (не плутати з формуванням адекватної самооцінки).

  Як бути батькам?

1.Перш за все – забезпечити достатню кількість уваги дитині. Обов'язково обіймайте свого малюка, говоріть, що любите. Любіть не за те, що його малюнок найкрасивіший, а просто за те, що «ти у мене є»!

2.Зверніть увагу на те, як ви реагуєте на демонстративну поведінку дитини, яким способом підкріплюєте і спонукаєте її діяти так знову і знову!

3.Не сваріть, не карайте дитину, коли вона використовує невідповідні способи привертання уваги. Це лише зміцнить її в правильності обраного способу. Постарайтеся з'ясувати причину й усунути її.

4.Якщо у вашій родині недостатньо чітко прописані правила або вони постійно змінюються, варто переглянути «сімейний кодекс».  Будьте послідовними. Це не означає, що потрібно вводити нескінченну кількість обмежень або ніколи та ні за яких умов не змінювати правила, але такі ситуації мають стати рідкісним винятком.

5.Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми! Причому позитивний контекст нічим не кращий, ніж негативний!  Важливо сформувати у дитини здорове ставлення до самої себе, без постійної необхідності актів самоствердження.

6.Дитину важливо вчити співпраці, роботі в команді. З малюками можна програвати різні ситуації за допомогою іграшок. Придумувати казки, де кожен герой зробив свій посильний і не менш значущий внесок, ніж інші. Зі старшими дітьми чудово організовувати походи, де кожен може проявити себе. Грайте з дітьми в ігри, які спонукають їх бути уважними до партнера по грі.  Добре, якщо в грі є елементи складності й дітям спільно вдається подолати яку-небудь перешкоду!

7.Для маленького демонстранта важливим є місце для проявлення творчих здібностей. Театральна студія, концерти, самодіяльність!

Завдання батьків – показати маленькій людині, що самоствердження не є основною метою спілкування! Дати зрозуміти, що ви любите дитину, незалежно від її успіхів або невдач! Приділяйте дітям достатньо уваги! Якщо ситуація попри всі ваші зусилля не змінюється, зверніться по допомогу до психолога!