Попри всі труднощі в Донецькій та Луганській областях люди хочуть виховувати посиротілих дітей, - Світлана Клочко

Що змінилося в системі захисту права дитини на сім’ю за період проведення в країні АТО порталу "Сирітству – ні" розповіла Світлана Клочко – експерт з захисту прав дітей, екс-заступник Служби у справах дітей Донецької облдержадміністрації.

Світлана Клочко, як ніхто інший, знає як почуваються сім’ї з дітьми, які виїхали з Донецької області, так само як і ті, хто залишився або змушений був повернутися. Після евакуації дітей-сиріт з дитячих будинків та інтернатів із зони воєнного конфлікту Світлана Клочко сама змушена була залишити Донецьк, але як громадський діяч на мирній території України, продовжує працювати, щоб діти зростали в родинах.

- Світлано Леонідівно, рік тому ми з вами говорили, що в законодавстві України потрібні зміни для посилення захисту дітей у зв’язку з військовими подіями на Донбасі. Кабінет Міністрів вже вніс зміни до 905 та 866 Постанов.

Що означає це на практиці для дітей-сиріт, яких вивезли з зони АТО? Чи є відмінності між прийняттям у сімейні форми виховання дитини, наприклад з Вінницької області, і дитини з зони АТО?

Зміни до норм діючого законодавства не мали за собою мету змінювати процедуру влаштування до сімейних форм виховання дітей з різних регіонів України. Діти Донеччини та Луганщини такі самі громадяни України, як і діти Вінниччини або Хмельниччини. Проте війна на сході призвела до часткової втрати оригіналів документів дітей, неможливості органами опіки та піклування виконувати в повному обсязі свої обов’язки. Це суттєво ускладнило можливості пошуку батьків для дітей і прийняття рішень щодо їх подальшого влаштування до сімей громадян України.

Більше того, в Україні з’явилися безпритульні та бездоглядні діти, які самостійно, без супроводу дорослих, виїхали із зони проведення АТО, але на законодавчому рівні не було алгоритму соціального захисту таких дітей. Саме на вирішення даних проблем і були спрямовані зміни до законодавчих актів.

-  Протягом 2014 року волонтери та рятувальники вивезли понад 167 тисяч дітей з Донецької та Луганської областей. Чи є такі діти, чиї батьки залишилися за лінією фронту? Чи можуть ці діти виховуватися у сімейних формах виховання до повернення батьків?

Якщо неможливо з’ясувати причини, чому батьки не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини, у зв’язку з їх перебуванням на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, внаслідок внесених до вищезазначених постанов КМУ змін отримують відповідний юридично визначений статус і можуть бути влаштованими під опіку або до прийомних сімей чи дитячих будинків сімейного типу.

Такі діти не підлягають усиновленню, але вони можуть виховуватися в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних батьків або батьків-вихователів. Коли ж встановлюється місце знаходження біологічних батьків або вони повертаються з полону, лікарень тощо діти позбавляються статусу позбавлених батьківського піклування і повертаються на виховання до біологічних родин.

- Чи вдалося відновити документи всім дітям-сиротам, яких вивозили без особових справ? Чому затягується цей процес?

Нині завдяки плідній роботі фахівців служб у справах дітей практично всі переміщені діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які залишились без оригіналів документів, вже отримали свідоцтва про народження, паспорти, ідентифікаційні номери, але залишається проблема поновлення рішень суду про позбавлення батьків батьківських прав, рішень органів опіки та піклування про надання їм статусу, висновків МСЕК про наявність у батьків хвороби, що перешкоджає їм виконувати обов’язки з виховання дітей тощо. Ці питання наразі вирішуються виключно шляхом звернення державних опікунів дітей до суду з відповідними позовними заявами, але цей процес доволі довготривалий. Втім, враховуючи наявність в інтернатних закладах завірених копій даних документів, процес щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сімейних форм виховання не зупиняється.

- За Вашими спостереженнями чи зростає в Україні кількість дітей в інтернатних закладах через ведення військових дій та скрутну економічну ситуацію?

Кожна логічно мисляча людина усвідомлює: коли в країні йде війна і економічна ситуація вкрай важка, кількість дітей, які опинились в складних життєвих обставинах (СЖО), дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повинна збільшуватись, але дотепер, нажаль, ми не маємо розробленого та впровадженого Мінсоцполітики оновленого алгоритму, який надав би можливість зібрати якісні аналітично-статистичні звіти щодо реальної кількості в Україні таких дітей. Як наслідок, відповідно до офіційної статистики загальна кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що опинились в СЖО в країні і, зокрема, на сході України, не збільшується.

Стосовно кількості дітей в інтернатних закладах. В закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, їх кількість не збільшилась. В теперішній час керівниками загальноосвітніх шкіл-інтернатів вживаються можливі і неможливі заходи задля збільшення кількості учнів в цих закладах. Це дуже небезпечна практика, жахливі наслідки якої описані багатьма психологами і педагогами.

- Відомо, що на непідконтрольних територіях Луганської та Донецької областей українська влада не може дізнатися будь-яку інформацію про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Чи існує міжнародна практика захисту безпеки таких дітей?

Міжнародна практика захисту безпеки дітей є, але представники так званої «ДНР», що наразі керують на сході, з нею, нажаль, не знайомі і знайомитись не планують. Тому вести будь-які переговори стосовно соціального захисту дітей з ними практично неможливо.

Наприклад, є сім’я дітей, троє з яких вже влаштовані до прийомної сім’ї у Запоріжжі, а четвертий наймолодший хлопчик залишається у Харцизькому центрі соціально-психологічної реабілітації дітей на непідконтрольній Україні території. Після неодноразових спроб і пропозицій з мого боку знайти порозуміння заради інтересів дітей, представники так званої "ДНР" спілкуватися на цю тему категорично відмовилися. Хоча незаконне утримання хлопчика і відмова відпустити його до рідних є прикладом грубого порушення міжнародних норм права.

- В базі "Сирітству – ні" є анкети дітей з Донецької області, які не підлягають усиновленню. Чи право батьки з іншої області взяти таких діток у прийомну сім’ю або під опіку?

Передача дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання до інших регіонів України суперечить інтересам дітей, адже позбавляє їх малої батьківщини та спілкування з родичами (за винятком, коли дитину беруть під опіку родичі, що проживають в інших регіонах України). Крім того, після досягнення повноліття або закінчення навчання дитина повертається проживати саме до місця свого походження. Адже саме там, за законом, зберігається її житло, а у разі відсутності – надається.

Питання пошуку родини для дитини належать виключно до компетенції органів опіки та піклування за місцем походження дитини та за місцем її фактичного перебування. Таким чином, влаштування до прийомних сімей або дитячих будинків сімейного типу, що створені в інших регіонах України, дитини з Донецької або Луганської області можливе лише у випадку, коли дитина переміщена і проживає саме в тому регіоні, що і потенційні прийомні батьки або батьки-вихователі.

Не зважаючи на тяжку соціально-політичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях, немає проблеми щодо пошуку прийомних батьків саме з цих регіонів. Люди хочуть виховувати посиротілих дітей.

- Якщо сім’я усиновила дитину на тимчасово окупованій території без рішення українського суду, на вашу думку, чи можна в інтересах дитини таку процедуру визнати законною після закінчення АТО?

Мені достовірно відомо, що наразі лише на непідконтрольній території Донецької області вже прийнято 19 рішень про усиновлення дітей. Я впевнена, що у разі наявності у дитини підстав для усиновлення, після закінчення АТО, дитина не буде вилучатись із такої родини до моменту, коли буде прийнято рішення про усиновлення українським судом.

- З якими проблемами найчастіше зустрічаються прийомні батьки, які виїхали з зони АТО? Чи вирішуються ці проблеми або люди змушені повертатися додому?

Найголовніша проблема всіх переміщених прийомних, опікунських сімей, дитячих будинків сімейного типу – відсутність житла за новим місцем проживання. Багатодітні родини, що виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, наразі проживають в приміщеннях монастирів, притулків для дітей, центрів соціально- психологічної реабілітації та інших приміщеннях, взагалі не пристосованих для нормального життя родини.

Є випадки, коли люди безкоштовно надають переміщеним родинам власне житло, але це тимчасовий притулок. Нажаль, АТО триває вже півтора року, а державою взагалі не вживаються заходи щодо визначення місця постійного проживання таких родин, прийняття програм по забезпеченню їх житлом. Батьки з дітьми виживають, як можуть. Внаслідок відсутності умов для проживання і виховання дітей 16 дитячих будинків сімейного типу з Донецької області вимушені були повернутись з контрольованої території України до своїх домівок в зону АТО. Про кількість прийомних і опікунських сімей, що повернулись додому, навіть мова не йдеться, бо їх набагато більше.

В поодиноких випадках, за умови наявності бажання у перших осіб регіону допомогти таким сім’ям, спільно з міжнародними організаціями вирішується питання про виділення коштів на будівництво або ремонт будівель, де можна оселити родини з Донбасу. Нажаль, така практика на сьогодні використовується лише Київською областю та Запорізькою міською радою.

- Чи відомо, скільки дітей, евакуйованих із зони АТО, усиновили українські родини?

На перше жовтня цього року з Донецької області усиновлено 78 дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них: 51 дитина – громадянами України, 27- іноземцями.
 

СИРІТСТВУ - НІ!