«Поки допомагаємо ми — допомагають нам»: Фонд Ріната Ахметова вітає переможців серед вчителів у Всеукраїнському конкурсі есе
«Зараз, під час війни, опора — це захист, турбота і розуміння того, що в будь-який момент можна звернутися по допомогу й отримати її. Бо коли тобі зовсім зле, Бог посилає ангела», — розповідає Світлана Косинець, вчителька Луцького ліцею №28. Вона — одна з переможниць Всеукраїнського конкурсу есе «Подія, яка змінила все. Сила допомоги», організованого Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Цьогоріч конкурс об’єднав педагогів з усієї України. Серед переможців — вчителі, які своїм прикладом довели: роль учителя у воєнний час виходить далеко за межі класної кімнати. Їхні есе — це історії щирості, болю, надії та віри в силу людяності.
Есе Світлани Косинець — зворушлива розповідь про материнську любов, перетворення болю на доброчинність і про те, як, допомагаючи іншим, людина знаходить новий сенс життя.
«Поки допомагаємо ми — допомагають нам. Кругообіг допомоги існує. І він дуже різний: на операцію чиїйсь дитині, на операцію моїй дитині, на лікування після поранення, на ремонт квартири після потопу, на купівлю будинку, на посилку зі смаколиками з України», — пише Світлана. Її творчу роботу можна прочитати тут: https://bit.ly/4moc0ZJ
Історія Тетяни Товстокори з Яковенківської гімнації, що на Харківщині, — про незламність. Вона працює в регіоні, що зазнав одного з найсильніших ударів війни. Її есе — це свідчення життя під окупацією, гідності, що не зламалася під тиском та погрозами.
«Ми навчаємо дітей, плетемо сітки, донатимо, варимо і печемо, перемо одяг для наших захисників. Але найголовніше — виховуємо патріотів на власному прикладі. Жоден з нашого колективу не пішов на співпрацю з ворогом — ми єдиний такий заклад у громаді. Ми допомагаємо кожному, хто потребує», — пише Тетяна. Прочитати її есе можна тут: https://bit.ly/4lTEwCJ
Ще одна переможниця — Уляна Дребот, вчителька Калуського ліцею №4. Її есе — емоційна розповідь про особисту втрату і відбиток, який залишила війна на її родині.
«Січень 2024 року… Подія, яка докорінно перевернула наше життя. Мінометний обстріл. Наш Петро — без обох ніг, напівживий… Щоб хоч якось зібрати себе докупи, заспокоїти думки, ми раділи вже тому, що Петро живий, що дихає… Українці — це нація переможців, сильних і незламних духом людей», — пише Уляна. Її есе читайте тут: https://bit.ly/45iLAla
Есе переможців конкурсу стали частиною колекції Музею «Голоси Мирних». Фонд Ріната Ахметова продовжує зберігати ці надважливі свідчення. Наразі у колекції Музею вже понад 138 тисяч історій про війну росії проти України.
Розкажіть і свою історію — на порталі музею: https://civilvoicesmuseum.org/ або зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію: 0800 509 001.
