«Лише потім прийшло усвідомлення, що тато не повернеться»: історія Кіри Обедінської увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Кіра втратила батька у Маріуполі, тижнями ховалася у підвалах від російських обстрілів, під час евакуації підірвалася на розтяжці та була примусово вивезена на окуповані території. Усі ці жахіття дівчина пережила у 12 років. За неймовірну мужність і витривалість Кіру відзначили нагородою від Президента «Майбутнє України». Свою історію вона розповіла Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

На початку вторгнення Кіра жила з батьком Євгеном, спортсменом і колишнім капітаном збірної України з водного поло. Під час одного з обстрілів він загинув. Кіра залишилася сама: мати померла одразу після її народження.

«Спочатку я думала, що тато, мабуть, залишився в квартирі й скоро прийде. Тоді в мене не було жодних думок – тільки б вижити. Лише потім прийшло усвідомлення, що тато не повернеться. І тоді сталася істерика», – пригадує дівчинка.

Після цього Кіра ховалася у підвалі багатоповерхівки від сильних обстрілів, один із яких майже зруйнував укриття. Щоб вижити, вона разом з іншими цивільними ризикнула піти пішки із заблокованого міста. По дорозі дівчина натрапила на розтяжку: Кіра вціліла дивом, лише дістала осколкові поранення.

«Перед нами стояв собака, він прийняв основний удар на себе. Ми почули вибух і подумали, що це приліт. Потім я побачила кров на своєму білому светрі. Я не розуміла, що відбувається та не відчувала болю», – каже Кіра.

Після поранення Кіру підібрали військові так званої «ДНР» і примусово вивезли в окупований Донецьк. Лише звідти вона зуміла зв'язатися з дідусем Олександром і повідомила, що її готують до переміщення до дитячого закладу у росії.

Тоді, на початку війни, готових механізмів повернення дітей ще не існувало. Аби врятувати онуку, дідусь підняв на ноги всіх: Офіс Президента, волонтерів, міжнародні організації. Кіру повернули. Та ця зустріч стала найемоційнішим моментом.

«Було багато радості, обіймів. Кіра спочатку була дуже замкнутою і майже ні з ким не спілкувалася. Допомогли психологи. Те, що ми з Кірою знаходимося разом, для мене, звісно, великий плюс. Я цим живу. Але все одно щодня думаю про Женю і згадую наше життя», – розповідає Олександр.

Сьогодні дідусь і онука роблять усе можливе, аби світ не забував трагедію Маріуполя. Для них надзвичайно важливо, що портрет Євгена увічнили на «Шоломі пам’яті» Владислава Гераскевича. Цей шолом став символом шани для 22 маріупольських спортсменів, чиї життя та майбутнє забрала росія.

«Важливо, щоб такі історії розповідали. У майбутньому після війни діти мають читати ці історії, згадувати країну-агресора і те, що вона чинила», – пояснює Кіра.

Дивіться історію родини Обедінських тут: https://bit.ly/4ux5Ue7

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.