«Плакала, коли почула українську мову»: історія Тетяни з Маріуполя увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Тетяна з Маріуполя й досі з жахом згадує ті дні, коли місто здригалося від безперервних вибухів. Найстрашнішим для неї став підрив Драмтеатру, що забрав сотні життів. Тридцять п’ять днів жінка провела у бомбосховищі у страху та відчаї. Сьогодні вона мешкає у модернізованому гуртожитку в Дніпрі. Власну кімнату отримала в межах проєкту «ЯМаріуполь.Житло», до облаштування якого долучився Фонд Ріната Ахметова. Тут створені комфортні умови для нового життя: сучасні кухні, пральні, коворкінги, затишні холи та дитяча кімната. Тетяна каже, що після пережитого пекла відчуває себе так, ніби народилася заново, і дуже вдячна за отримане житло. Свою історію жінка розказала Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

«Було дуже тяжко: у бомбосховищі без води, без їжі. Діти були голодні, просили хоч шматочок хліба. Ми без кінця плакали, переживали, не знали, що нам робити, куди нам подітися. Після того, що ми пережили в Маріуполі — фільми жахів не страшні», — каже Тетяна.

Жінка пригадує, що ті страшні події пережили не всі. У бомбосховищі одразу помер сусід від інсульту — врятувати його ніхто не зміг. Згодом від серцевого нападу загинув і чоловік сестри Тетяни. Та не менш виснажливим, ніж обстріли, був голод: шматок хліба ставав розкішшю, а діти, знесилені від нестачі їжі, щодня благали бодай про крихту.

«Дуже хотілося хліба, хоч якийсь хоч із черствого, хоч якогось шматочка, хотілося з'їсти. Не було ніде, ні крамниць, нічого. Те, що в людей було по хатах, то мародери повиносили. Неможливо важко було чути, коли онука моєї сестри плакала і просила: "бабусю, я так хочу хлібця, я не можу заснути, я хочу їсти". Я плакала, відвернулася, бо не могла бачити цього», — пригадує Тетяна.

Шлях додому — на підконтрольні Києву території був важким і виснажливим. Тетяна каже: ніхто з пасажирів не знав, чи дістанеться живим до кінця цього шляху.

«Коли ми вже проїхали та побачили напис Оріхів, до нас у автобус зайшов хлопець і заговорив українською. Ми плакали, як раділи! Якась жінка вискочила з автобуса й обіймала рідних. Саме тоді я відчула, як сильно люблю свою Україну. Яка це була радість — почути українську мову і зрозуміти, що ми вже на території України», — пригадує Тетяна.

Дивіться історію Тетяни тут: https://bit.ly/48zyNxW .

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує понад 140 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України. Розкажіть і свою історію на порталі Музею civilvoicesmuseum.org або за номером гарячої лінії 0 (800) 509 001.

Проєкт «ЯМаріуполь. Житло» реалізується Маріупольською міською радою за підтримки уряду Франції, Міжнародної організації з міграції та державних установ України з 2023 року. Фонд Ріната Ахметова продовжує підтримувати ініціативу. Модернізовані гуртожитки вже відкриті в Дніпрі та Києві. Найближчим часом заплановане відкриття соціального житла в Чернівцях і Запоріжжі.

Слідкуйте за новинами на сайті: akhmetovfoundation.org/news.