«Після життя впроголодь — продуктовий набір Гуманітарного штабу — щедрий подарунок», — історія літніх мами й дочки з Донецька

Для одиноких і хворих пенсіонерів Донецька мобільні групи волонтерів Гуманітарного штабу часто єдина можливість отримати допомогу.

Ганні Якимівні з Донецька вже 87 років. Жінка живе в Київському районі в одній квартирі зі своєю 61-річною дочкою. В обох жінок проблеми з ногами — деформуючий артроз суглобів, який заподіює сильний біль. І якщо дочка Ганни Якимівни здатна час від часу ненадовго виходити з дому до найближчого магазину, то сама пенсіонерка, у якої до того ж цукровий діабет і високий тиск, вже другий рік сидить вдома.

Військові дії, що ведуться на території Донбасу з травня цього року, позбавили літніх жінок останньої надії на тиху старість. Із середини вересня обстріли за вікнами Ганни Якимівни йдуть щодня. А один епізод, що відбувся тиждень тому, до смерті налякав жінку і її дочку.

«Постріли було чути з вечора, а о другій годині ночі пролунав оглушливий вибух. Почали стукати сусіди, сказали терміново виходити на вулицю, — згадує Ганна Якимівна. — У паніці я вилазила до під’їзду по-пластунськи, ноги зовсім не слухали. Ліфт не працював і люди на руках виносили мене у двір».

Тієї ночі мешканцям будинку дуже пощастило, снаряд зніс частину балкона й кондиціонер, а вибухнувши, став причиною загоряння в одній із квартир, у якій, на щастя, нікого не було.

Ганна Якимівна — ветеран Великої Вітчизняної війни, має трудовий стаж 53 роки, за що удостоїлася почесного статусу ветеран праці. Жінка уявити не могла, що на старості років залишиться без засобів існування — пенсію останній раз отримала 4 місяці тому. Все, на що вистачає зекономлених і відкладених грошей — молоко і хліб, за якими кілька разів на тиждень ходить донька.

Кілька днів тому літніх жінок відвідали волонтери Гуманітарного штабу «Допоможемо» при фонді Ріната Ахметова і принесли продуктовий набір.

«Не передати словами, як ми вам вдячні, — каже Ганна Якимівна. — Після життя впроголодь — ваш продуктовий набір я інакше як щедрим подарунком назвати не можу. Якщо б не було війни… жили б собі потихеньку, а так — виживаємо».