Підготовка до підліткового періоду. 8–11 років: на що важливо звернути увагу

Більшість батьків відчувають тривогу за свою дитину, коли вона наближається до підліткового віку. Батьки усиновлених дітей переживають цю тривогу ще сильніше. В їхніх головах купа питань та негативних сценаріїв. Чи виникнуть у дитини проблеми з ідентичністю? Чи не замкнеться у собі? Чи не зв’яжеться із дурною компанією? Спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» спробували розібратися з цими питаннями разом із дитячим психологом Наталією Міщенко.

Хто краще проходить випробування підліткового віку: усиновлена дитина чи біологічна (яка живе у своїй сім’ї), однозначної відповіді досі немає. Деякі дослідники вважають, що усиновлення не впливає на поведінку підлітка. Інші дослідники, навпаки, говорять, що усиновлені діти переживають набагато більше проблем, ніж біологічні.

Але є два положення, з яким згодні усі фахівці. Перше: усиновлені підлітки можуть успішно долати труднощі свого розвитку. Друге: підлітковий вік – важкий період і для дитини, і для її родини. Підлітки завдяки швидкому зростанню, ломці голосу, стикаються з необхідністю відповісти на запитання: хто я? У віці 10–11 років дитина засвоює інтелектуальне пізнання світу та його практичне засвоєння.

У цей час пріоритетна форма діяльності для дитини – навчання. У структурі її особистості починає домінувати інтелект. Дуже важливі її роздуми, висновки, думки. Об'єднуються ці роздуми на правилах і шаблонах, які дитина бачила у оточуючих. Психологи називають це «соціальний розум». Саме він, цей «соціальний розум» і перетворює дітлахів на справжніх шукачів істини. У віці від 8 до 11 для дітей ще є авторитетні люди (дорослі), бажанням та правилам яких вони хочуть відповідати. Вони бояться ослухатися, стати порушниками і накликати гнів «авторитету». Саме тому деякі з діток навіть починають ябедничати на однолітків, тому що не можуть простити жодного відхилення від правил та бажань «авторитету». Якщо навмисно чи ненавмисно дитина у 8–11 років відхиляється від правил «авторитету», в її маленькій душі з’являється відчуття провини. Нібито він/вона поганий хлопчик/дівчинка.

Дитина 8–11 років стидається того, що накоїла, і починає гірко плакати, коли звинувачення істинно. Коли ж дитину обвинувачують не з її вини, вона може надовго образитися і перестає йти на контакт. І головне, що повинні зробити батьки, це запевнити дитину, що все можна подолати, ще не все втрачено, ще буде час все виправити і більш так не робити.

(Чому дитина цього віку може піти з дому і як її повернути – читайте у наступних публікаціях)