Підготовка до батьківства: 4 головні етапи адаптації дитини та сім’ї

Програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжує інформувати майбутніх батьків щодо процесу усиновлення та адаптації.

Відомо, що адаптація – процес поступовий та двосторонній. Призвичаїтися треба не тільки дитині до нової родини, але й родині. Дитині треба адаптуватися до нової обстановки, дорослим – до умов, що виникли.

Психологи виділяють такі періоди звикання прийомної дитини до нової сім’ї:

1. Початковий період – триває декілька тижнів – дитина звикає до нового середовища. Батькам важливо знати, що навіть при великому бажанні потрапити до сім΄ї, в цей час дитина знаходиться у стресовому стані і варто не ставити до неї надмірних вимог.

На цьому етапі потрібно пізнавати дитину, придивлятися до неї та помічати, що в її звичках не влаштовує батьків, над чим треба працювати. Бажано, щоб за цей час дитина познайомилася з оточуючим середовищем, із людьми, з якими вона найчастіше спілкуватиметься. Але потрібно пам’ятати, що дитина на цьому етапі не така, якою вона буде надалі.

2. «Медовий місяць» – він може тривати від півроку до року – за цей час дитина поводиться так, щоб сподобатися батькам. Діти бувають дуже нав’язливими, весь час потребують фізичного контакту, допомагають батькам, ставлять багато запитань, часто запитують одне й те ж саме по декілька разів. Вони пізнають, що можна робити, а чого ні, вивчають реакції батьків. Закінченням цього періоду можна вважати той момент, коли дитина усвідомлює, що її взяли надовго, можливо – назавжди.

3. «Бешкетний» період – дитина вже усвідомила серйозність намірів батьків і починає перевіряти їх: чи будуть її любити, якщо вона «не буде хорошою». Дитина перевіряє на практиці, чи можна довіряти батькам. В цей період батькам може здатися, що дитина «збожеволіла», що її ніби підмінили. Єдине, що потрібно в цей час – це велике терпіння, розумні вимоги до дитини та підтримка найближчого оточення сім΄ї. Робота з психологами та лікарями на цьому етапі може інколи погіршити поведінку дитини, бо якщо батьки звертаються по допомогу, це дає дитині підстави не довіряти їм.

4. «Справжня дитина» – коли дитина переконується, що батькам можна довіряти, вона стає спокійнішою. Тільки на цьому етапі можна зрозуміти, якою вона насправді є. Дитина потребує багато спілкування, навіть із гумором ставиться до власної поведінки, яка була в минулому періоді. Це час для встановлення і розвитку дружніх стосунків.

Запропонована схема є узагальненою картиною, вона не завжди точно повторюватиметься у житті.

Іноді періодів менше за кількістю, тривалість кожного із них залежить від характеру дитини, стилю поводження батьків, від конкретних обставин. Буває, що в авторитарних батьків дитина затримується на другому етапі, але це не є добрим показником – це свідчить про наявність страху у дитини.

Добрий показник – перехід до четвертого етапу, гармонізація стосунків.