«Найстрашніше — ніхто не знав, коли це все закінчиться», — спогади евакуйованої мешканки Шахтарська
Тетяна пам’ятає той день листопада в подробицях. Збори в дорогу, безперервні обстріли, і головне — чи приїде волонтер. Сім’я Фесь звернулася до Гуманітарного штабу Ріната Ахметова із проханням про евакуацію, коли відкладати вже не можна було. Їхнього 23-літнього сина Івана київські медики чекали на термінову операцію із протезування суглобів. Адже бажання стати на ноги не покидало хлопця все його життя.
Сім’я проживала в селі під Шахтарськом і весь жах бойових дій відчула на собі. «Ми не тільки спостерігали, що й куди літало, а й самі постраждали. У нашому будинку винесло вікна, а поруч із будинком старшого сина розірвався снаряд. Дуже багато серйозних ушкоджень. Але головне — ледь не постраждав наш 10-річний онук Діма. Він був у будинку в цей момент, і вдало сховався. У селі не було ні газу, ні води, ні зв’язку. І що найстрашніше — ніхто не знав, коли це все закінчиться, — згадує події піврічної давнини Тетяна. — Ми виявилися відрізаними від цивілізації. Через постійні обстріли міжміські автобуси не ходили, а нам за кілька днів потрібно було бути в київській лікарні. Але на ту операцію ми встигли вчасно. Це сталося тільки завдяки волонтеру Гуманітарного Штабу».
Телефон Штабу Ріната Ахметова Тетяні дали в місцевому МНС. Жінка зв’язалася з волонтерами, і вже наступного дня водій Штабу на автомобілі під обстрілами забрав сім’ю прямо із дому й довіз до Харкова. За словами Тетяни, їм допомогли не тільки із виїздом, а й «дефіцитними» квитками до Києва: «Після приїзду до Харкова з’ясувалося, що нам чекати потяга на столицю майже добу. Волонтеру Штабу вдалося роздобути для нас квитки на більш ранній час. Якби не він — планова операція зірвалася б. І чи вдалося б запланувати її знову, з нинішньою ситуацією у країні — невідомо».
Діагноз «ДЦП» Івану поставили відразу після народження. Хлопець має дуже розвинений інтелект, але насилу пересувається — проблеми з формуванням тазостегнових суглобів. Ваня прикутий до інвалідного візка й періодично відчуває сильний біль.
Та операція в Києві допомогла тимчасово зупинити деформацію суглобів, але Вані необхідно подальше лікування і, можливо, повторне протезування. «4 місяці ми з чоловіком і Ванею жили в Києві, їздили на реабілітацію до Вінниці, чекали, що закінчиться війна. Але все ж повернулися додому, — розповідає Тетяна. — Весь цей час у нашому будинку жила сусідська молода сім’я. Після обстрілу свій дім вони втратили, і не знали, де зимувати. Зараз бойові дії вщухли, і ми намагаємося почати все спочатку. Наше село потроху оживає, повертаються люди, власними силами відновлюють будинки. А ми, як і раніше, сподіваємося поставити сина на ноги й більше не хочемо нікуди виїжджати».
2014 року Гуманітарний штаб Ріната Ахметова евакуював із зони бойових дій на Донбасі 39 462 мирних жителів, 14 784 із яких — діти. Перші автобуси Штабу з жінками й дітьми виїхали зі Слов’янська до Святогірська 23 травня 2014-го, відразу після початку в місті бойових дій. Хтось із переселенців, покинувши «гарячі точки», самостійно знаходив новий притулок. А приблизно 7 тисяч осіб тимчасовим житлом забезпечив Штаб, розмістивши на 29 базах відпочинку. Команда Штабу Ріната Ахметова була однією з перших, хто організував масову евакуацію мирних жителів із зони бойових дій.
